Читати книгу - "На другому березі (збірник)"

ЧЕРЕМХОВИЙ ВІРШ Вже ніч, нагріта п’яним квіттям, димиться в черемховій млі, і букви, наче зорі, світять в розкритій книжці на столі. Стіл обростає буйним листям, і разом з кріслом я вже кущ. З черемх читаю — з книг столистих рослинну мудрість вічних пущ. 21 березня 1935 ПРОПОВІДЬ ДО РИБ До карасів, до коропів і до дельфінів, до всіх братів з солодких і солоних вод: — Ви не давайте нам ікри ані фішбінів,[85] ми прагнем ваших просторів, і волі, і пригод. Важка вода, та від води ще важче небо. Тому принаджує нас ваша глибина, чарує й кличе нас спокусливо до себе ваш коралевий бог з морського дна. 4 квітня 1935 КОРОПИ Співають коропи, і крають води леза, дахи, мов віка скринь, підносить вітер, і проповідь говорить окуням береза. Це все недійсне, навіть неймовірне, цьому не вірте! Та дійсне те, що бачив я уранці там, де ріка коріння миє гаю, коли вітри, мов пристрасні коханці, до купелі дівчата роздягають. 3 квітня 1935 ВІЛЬХИ Весна на вільхах палить ладан, і пахне ранків холод синій. Зелений кодекс квітня влада для карасів напише й линів. До ставу, що закрився гаєм, ідуть дівчата хмари прати, і вітер листя розгортає, бо хоче сонце з вільх зірвати. І серце знов знаходить слово, струнке, закохане й сп’яніле! У небо ясне й малинове, мов птахи, вільхи полетіли. 14 квітня 1935 КАЛИНА Калина похилилась вниз, мов ягода, росте червоне слово. Весні окриленій молись, карбуй на камні пісню калинову! Та промінь сонця, мов стріла, проколе слово і проріже камінь, і лиш калина, як цвіла, цвіте щороку листям і піснями. 9 березня 1935 ЗИМА Кравці лисицям хутра шиють, вітри на бурю грізно трублять. О Боже, стережи в завію і людські, і звірячі кубла. У сто млинах зима пшеницю на сніг сріблясто-синій меле. Назустріч бурі ніч іскриться, привалюючи небом села. 31 березня 1935 ЗАХІД Над лугом хмари кучеряві, як вівці, що пасе їх місяць. Ростуть дівчата, наче трави, на втіху хлопцям і гульвісам.