Читати книгу - "Сережка Восьми світів, Фіголь Анастасія"

Цього разу Марина опинилася у світі, де панувала темрява. Холод і відчуття небезпеки охопили її одразу. Довкола світилися лише рідкі зеленуваті ліхтарі, розкидані по вузьких вуличках міста.

Вона пішла вперед, насторожена кожним кроком. Вона відчула, як хтось спостерігає за нею, але обертаючись, не бачила нікого.

— Хто тут? — голос Марини рознісся луною, але відповіді не було.

Раптом із тіні вийшла істота, схожа на людину, але з блискучими чорними очима. Її обличчя було нерухомим, а рухи — надто плавними.

— Чужинка, чому ти тут? — запитала істота.

— Я шукаю вихід. І відповіді, — сказала Марина, намагаючись виглядати спокійно.

— Це місце не для тебе. І твоя присутність руйнує баланс, — відповіла істота.

Із темряви почали з’являтися інші постаті, оточуючи Марину. Їхні тіла світилися слабким блакитним світлом.

— Вибачте, але я не хочу залишатися тут, — сказала Марина й побігла.

Істоти почали переслідувати її, але сережка знову активувалася, і перед нею утворився ще один портал. Не вагаючись, вона пройшла крізь нього, залишивши темряву позаду.