Читати книгу - "Солодкий поцілунок , Українська Blink"

//Наступного ранку//

 Я прокинулася в незнайомій кімнаті. І тут в кімнату заходить Чимін. 

Чимін: Прокинулася? Я хвилювався за тебе 

Ліза: Дякую...

Чимін: Коліно болить? 

Ліза: Трохи 

Чимін: Чому ти вчора не послухала? Ти захворіла, дурненька 

Ліза: В мене був стрес. Я не знала, що робила...

 Мені було соромно перед Чиміном. 

Ліза: Вибач...

 Чимін підійшов та обійняв мене. 

Чимін: Нічого, все добре. Йдемо їсти, бо їжа вистигне 

Ліза: Добре. Тільки мене трохи коліно болить(

 Чимін взяв мене на руки і ми пішли на кухню. 

Ліза: Агов, ти чого? 

Чимін: Не соромся. В тебе ж коліно болить. Ось я й допомагаю 

 Я почервоніла. Знову. Чимін це помітив та цьомнув мене в лоба. 

Чимін: Помідорка моя))))

Ліза: Ха-ха, дуже смішно 

 І ось ми прийшли на кухню. 

Ліза: Вау,це ти сам то готував? 

Чимін: Ну а хто ж іще? 

 Ми почали їсти. 

Чимін: Принцесо, тобі ще м'яса положити? 

Ліза: Ні,дякую. Не треба 

 Але Чимін все одно положив мені ще м'яса зі своєї тарілки. 

Ліза: Так смачно! Ти шеф-кухар! Готуй побільше! 

Чимін усміхнувся. Я була першою, хто оцінив його кулінарні здібності і оцінила їжу Чиміна хорошою оцінкою. 

 Ми поїли. Мене вже не боліло коліно і я хотіла піти в кімнату, але хлопець мене зупинив. 

Чимін: Ліз!

Ліза: Та?

Чимін: Мені потрібно поїхати по справах в 15:00. Втечеш - найду. Навіть не думай про це. Зрозуміла? 

Ліза: І не думала. А куди ти їдеш? 

Чимін: В компанію. Тебе явно туди не пропустять

Ліза: Мені якось не хочеться лишатися в цьому великому і пустому будинку. Мені ж нудно 

Чимін: Ні. Ти лишишся вдома і це не обговорюється 

Ліза: Блііін, ну добре 

Чимін: Я йду. Не скучай. Скоро буду 

Ліза: Добре, добре. Йди вже

 Чимін пішов. 

//У компанії//

Чонгук: Я вже думав, що не прийдеш. Тут неочікуваний гість Пак Чимін 

Чимін: І хто це? 

Намджун: Я)

Чимін: Намджун, по-доброму йди звідси, щоб я тебе не бачив і поки ти ще живий 

Намджун: І що ж мені буде? 

 Не давши договорити Чимін підніс гострий ніж до горла Намджуна. 

Чимін: Що.

Намджун: Ти забрав моє щастя! Тепер чекай помсти! Я знищу твоє щастя! 

Чимін: Це не я зробив. Це твої батьки винні. Вони самі понабирали купу кредитів 

Намджун: Мені байдуже. Це твоя сім'я зробила нас нещасними і бідними! 

 Хлопці почали бійку. Чонгук хотів все зупинити і розборонити хлопців, але нічого не допомогло. 

Чимін: Я винний, братан 

Чонгук: Ні, аж ніяк. Це Намджун спровокував бійку 

Чимін: Та менше з тим 

 Вони з Чонгуком трохи попрацювали і поїхали по домівках. 

//У мене//

 Я готувала вечерю. І тут почула, як відкрилися вхідні двері. Я знала, що це Чимін і не звернула особо увагу. І тут я чую, що хтось обіймає мене ззаду. Я різко обернулася і побачила Чиміна, який був весь в ранах.