Читати книгу - "Породжені хтивістю, Ксенія Євчук"

Реніль.
 

Покидьок писав мені протягом всього цього часу. Мені дуже хотілось відписати йому, але все, що я робила - це перечитувала і перечитувала його повідомлення. Від кожного нового мене пробирали мурахи. От наприклад повідомлення, котре він прислав мені тієї ж ночі, коли заліз в мою кімнату: "Коли я пішов, перше, що я зробив-облизав пальці, якими тер тебе." Або ж повідомлення, яке він надіслав минулого тижня: "Я досі відчуваю смак твоєї вагіни." Також вчорашнє повідомлення: "Перестань чекати від мене повідомлення. Мені це подобається." 
І його сьогоднішнє повідомлення було надто вражаючим.
Покидьок: -Реніль, тобі краще закривати штори, коли ти торкаєшся себе. Мені звісно приємно, що ти думаєш про мій огляд бачення, але тобі буде краще, якщо двері на балконі залишуться на місці, а не відваляться від стіни.

І нарешті я йому відписала.
Я: Більше я не буду себе торкатись!
Покидьок: -Правильно. Це буду робити я. 
Покидьок: -Не хмурь так брови. Появляться зморшки.
Я різко підняла погляд до вікна.
Нікого.
Покидьок: -Попалась.