Читати книгу - "Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко"

 Не минуло і п'яти хвилин, як в двері кабінету постукала Олена та, зі щиро здивованим виразом обличчя, зупинилась перед Яном. Що могло йому знадобитись від неї так нагально?

 - Уважно слухаю, Володимирович. Чим цього разу можу бути корисна?

 - Нам потрібен перекладач іспанської і якнайшвидше. Постарайся, будь добра, - чітко сформулював свої вимоги Ян.

 - Щодо швидко, навряд чи вийде. Ми і перекладача англійської довго шукали, а тут не настільки популярна мова, - розвела руками жінка, висловлюючи реальні побоювання.

 - Ну хоча б когось знайди, - ляпнув, не подумавши, Ян.

 Йому неймовірно хотілося добратися до того готелю і от тільки-но випав шанс, а нова проблема вистрибнула. Не хотілося через таку банальну причину упустити цю можливість.

 Років два тому Поліна, після довгих місяців вмовлянь, випросила в нього сім днів відпустки. Для відпочинку вона вибрала Іспанію. Вони зупинилися в невеликому селі. Поліна навіть здивувала його своїм вибором житла - маленький затишний сімейний готель на березі моря.

 Тоді вперше, за довгий час після Дани, він посміхнувся. Навіть Поліна залишилася здивованою його, як виявилося, присутнім почуттям гумору, але тривало це недовго. Сонце, тепле море, мальовничі умиротворяючі пейзажі швидко змінились звичайними буднями, які вели за собою звичні емоції. 

 Проте ще тоді, відпочиваючи, Ян раптом захотів собі цей готель - для себе, наче бажану іграшку, що могла ощасливити. Та перемовини з власником ні до чого не привели. Він наразі не збирався його продавати, пояснюючи трепетним, як у всіх європейців, ставленням до сімейного бізнесу, яким і був цей готель. Ян не наполягав, але попросив повідомити, якщо щось зміниться.

 І ось ці зміни замиготіли на горизонті. Власник був чоловік в літах і недавно відійшов у кращий світ. Син же - спадкоємець - очевидно, не мав настільки щемкого почуття до готелю (можливо й інші на то причини були, але не суть), як батько, тому вирішив його продати, але з певними умовами. Як порядний чоловік він відразу попередив, що крім нього - Яна - є ще один покупець і за результатами обговорень готель, зрештою, комусь з них дістанеться.

 Отже, часу на роздуми, чи, як у випадку Яна, пошуки перекладача, якого доведеться взяти з собою до Іспанії, не особливо багато. Потрібно поспішити, щоб угоду не вирвали з-під носа.

 - Ти впевнений щодо кого-небудь? - скептично хмикнула Олена. - З тим самим успіхом можна скористатися спеціальною програмою, але... ну ти сам розумієш. І потім, перекладач в даному випадку твоє лице і ти готовий брати з собою когось некомпетентного чи навіть НЕДОСТАТНЬО компетентного?

 - Ти вирішила потренувати на мені свій сарказм і навики логічного мислення? - невдоволено-виразно глянув на неї. - Мені потрібен результат, а не озвучення очевидних речей, тому постарайся.

 Олена задумалась і собі дратуючись від безвихідної ситуації і безкомпромісної наполегливості шефа. Після короткої паузи вона насмілилась заговорити.

 - Ну якщо бути чесною, то я б уже могла запропонувати тобі кандидатуру.

 - Завжди вважав тебе хорошим спеціалістом, - всміхнувся беземоційно. - Тож питання вирішене і можеш бути вільна.

 - Не зовсім... - ухильно і невпевнено протягнула Олена, відводячи виразний погляд вбік.

 - Що знов не так? - нетерпляче закотив очі Ян - ці ігри починали порядком набридати.

 - В процесі пошуку перекладача-асистента мені на співбесіді трапилася хороша спеціалістка, яка, крім англійської, чудово володіє ще й іспанською.

 - Прекрасно. Що тобі заважає зв'язатися з нею? Втратила номер?

 - Це та сама особа, з якою ти навіть говорити не захотів.

***

 Дана якраз готувала на кухні чай для Даринки, коли та прибігла з кімнати, несучи в ручках телефон на якому грала мелодія вхідного дзвінка. Мабуть, Катя з Кирилом змогли вибратися до неї швидше і вже їдуть забирати своїх гостей-пожильців. Дана глянула на екран, заразом простягуючи доньці дитяче горнятко з напоєм, притримуючи його, щоб в неуважних ручках все відразу не розплескалось. Побачене на телефоні чи то більше злякало, чи здивувало - невідомо. Дана відповіла, переконавши себе, що це помилка і зараз все швидко проясниться.

 - Добрий вечір, пані Богдано. Це вас турбує Олена, менеджер з персоналу "Develogi.Inc". Ви в нас сьогодні були на співбесіді.

 - Так, так, я пам'ятаю, звісно. Тільки ми зранку все вирішили і ви, мабуть, помилились номером.

 - Я приношу вибачення за неприємний ранковий інцидент і, якщо пропозиція для вас актуальна, ми б хотіли запропонувати вам цю посаду. Тільки сталися невеличкі зміни і, крім решти обов'язків, нам зараз найперше потрібні від вас послуги перекладача іспанської, але, думаю, це не повинно викликати у вас якихось труднощів.

 - Ні, ні, проблеми тут немає. В мене однаковий рівень володіння мовами. Тільки ж хотіла б уточнити ще раз, чи не помилка це якась?

 - Запевняю вас, що не помилка. Тому, якщо ви згідні, то попрошу вас прийти завтра і обговоримо деталі. Ваші послуги потрібні вже зараз.

 - Я наразі не можу нічого обіцяти. З попередньої роботи ще не звільнилась, але при потребі постараюсь поєднати. В мене є можливість.

 - О, це було б чудово. Завтра зможети прийти?

 - Зможу.

 - Тоді чекаю вас зранку в зручну для вас годину. До побачення.

 - До побачення, - розгублено відповіла Дана і вимкнула зв'язок.

 Зразу по закінченні бентежної розмови вона помітила, що за загальним шоком випустила з поля зору і уваги Даринку і та таки порозливала чай, а зараз пробувала сама витерти все кухонним рушником. Дана розсіяно схопила паперові салфетки і взялася допомогати доньці.

 Нестримна купа думок заполонила голову і найхимерніша: "Що це тільки що таке було?" Дана відмотувала хронологію назад і не давалось збагнути, як так сталося, що вона легко дала згоду на роботу. Пані менеджерка, очевидно, володіє якимись психологічними прийомами, що дозволяють маніпулювати людьми, бо як інакше назвати результат того діалогу: отака проста згода працювати на колишнього, який, до всього, ненавидить її. Знову ж таки, її застали зненацька і вона навіть для годиться не заговорила про "подумаю", як відповідь на вранішні події.