Читати книгу - "Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss"

– Ця скажена більше не стане вам докучати. - із задоволенням в голосі повідомив чоловік. - Навіть більше, вона зʼїжджає звідси. Тому ви її більше не побачите.

– Що ви зробили? - запитала, не очікуючи відповіді.

– Просто гарно попросив. - не став пояснювати Алекс. - І ще, вона призналась в використанні магії проти Елізи. Сказала, що купила настоянку "Сліпуча Сутінь", якщо це вам допоможе.

– Чорт, вот воно що. - Сільва радісно хлопнула в долоні. - У вас є зерна гірчиці?

– Звісно - відповіла Еліза, не розуміючи що відбувається. - у верхній шухляді столу.

– Справа в тому, що в "Сліпучій Сутіні" використовується здоровʼяродник, - пояснювала відьма та добавляла гірчицю у своє зілля. - його досить важко нейтралізувати класичними методами, тому більшість зілля не підійде. Але, на щастя, гірчиця з легкістю нейтралізує його дію. Пий.

Еліза слухняно випила чергову пробірку, але на цей раз довго чекати не прийшлось, важко було не помітити, як швидко її обличчя втрачає тусклість, з очей пропадає втома, а щоки наливаються румʼянцем.

– Дякую вам... - видихнула Еліза зі сльозами на очах. - я навіть не знаю, що б було, якби не зустріли вас.

– Припини, дитино, - відмахнулась Сільва. - ми зробили те, що зробив би кожен. Ти головне пильнуй себе і цього розумного юнака.

Ми попрощались з цими чудовими людьми та відправились за тим, за чим прийшли. З Алексом ми розпрощались біля входу в місто і відправились до першої лавки. Ми досить швидко скупили все необхідне, та сонце вже заходило за обрій, потрібно було чимшвидше добратись додому і не натрапити на розбійників. Ми пересіли на коней та мовчки рушили в теплий вечір. Запах збагаченої трави та свіжого повітря наповнював навколишність, тим часом, сонце м'яко впадало в обійми ночі. Знаючи, що покриття темряви може приховати небезпеку, ми прискорили темп, бажаючи скоріше потрапити до затишної хатини.