Читати книгу - "Принц Єгипту, Олександра Малінкова"

            На пляж Марина не пішла, а сховалася в тихому і захищеному від вітру закутку біля басейну. Малюки плескалися в дитячому басейні поряд, викликаючи різну реакцію своїм вереском. Багато матусь піддавши з самого рання слабоалкогольних напоїв блаженно «пригорали» на теплому сонечку.

            Марина натягнула на обличчя сонцезахисний капелюх з широкими полями й теж спробувала розслабитися. Та чомусь зухвалий вигляд обличчя Феріта все ніяк не йшов з думок. Але був у цьому й позитив. Вона думати забула про колишнього, який поправу лишився у минулому житті.

            На обід дівчина тихо пробралася в ресторан вже майже тоді, коли там  майже нікого не було. Обережно озирнулася на всі боки, й зосередилася на їжі, коли впевнилася, що Феріта немає поруч.

            Що це? Таке вже небажання потрапляти йому зайвий раз на очі? Чи вона переслідує геть іншу мету, хай і несвідомо? Своєю відсутністю на його горизонті, вона знову робить так, що він перейматиметься її долею та сам шукатиме зустрічі з нею… Хіба ні? Та от тільки чи не занадто вона самовпевнена? А якщо він і думати забув про неї? Тим паче навколо такий щедрий вибір гарненьких панянок готових на все.  

            На вечерю вона вдягнула симпатичну чорну сукню з цікавим декором. Її стрункі ноги в ньому виглядали ще більше довгими. Знала б вона, яка красуня. Та манією величі Марина ніколи не страждала. Та ще й колишній добряче подбав про розвиток нових комплексів. Деякі чоловіки обожнюють своїх жінок. Намагаються довести всьому світові, та і їм у першу чергу, які вони прекрасні. Але не у цьому випадку. Він же ж діяв абсолютно у протилежному напрямку. При кожному зручному випадку вказуючи на її маленькі недоліки, які і недоліками то не були, а лише робили її унікальною. Його вид, вираз обличчя, неначе промовляли: «Поглянь на себе, кому ти така будеш потрібна, окрім мене?» Вона й справді дуже часто відчувала себе поряд з ним таким собі незграбним дівчиськом, за яку все краще знають і вміють, хоч і жодного разу не намагалися вирішити якісь її проблеми. Далі розмов не доходило.

            З сумних роздумів Марину знову висмикнув «кучерявий поціновував прекрасного», який вже певний час тупцював перед її столиком, чекаючи коли вона його помітить. Зрозумів, що може й не дочекатися, тому що дівчина повністю «занурилася» в спогади.

- Кхе кхе! Bellezza (красуне), а Ви мене вчора надурили, ніякого бойфренда біля Вас так і не було!

Марина поглянула на іноземця, який крутився біля її столика.

- Перепрошую! Я маю Вам щось пояснювати? – Вона поклала підборіддя на схрещені в замок руки, лікті яких стояли на столі.

          Вигляд зворушливий і безжальний водночас. Великі блакитні очі, які лукаво спалахнули, а погляд сковзнув кудись вище. Що навіть невдалому пристарілому пікаперу стало цікаво куди ж вона так зосереджено дивиться. Він розвернувся й зустрівся з широкими плечима Феріта, а вже потім підняв очі вище, бо різниця у зрості була суттєва.

- Марино, цей тип знову набридає тобі? – Запитав він й перевів суровий погляд на ловеласа.

            Чолов’яга злякано поглянув на дівчину, очима сповненими печалі й передчуття, що його п’ята точка ось-ось відчує м’якість єгипетської землі.

- Ні, - Марину явно веселив його вираз обличчя, і той прохаючий погляд, що аж шкода стало бідолаху. – Просто шукав вільне місце.

            Феріт озирнувся навкруги. Як і того разу безліч вільних столиків.

- То у пана проблеми з зором? Допомогти? – Запитав, а сам схилився і щось дуже тихо прошепотів «кучерявому» на вухо.

- Ні, ні… - Прохрипів бідолаха. – Сам знайду.

- От і добре! – Відповів Феріт проводячи його поглядом.

- Все нормально? – Запитав Марину, сконцентрувавши увагу на ній.

            Вона знизала плечима й поклала до рота чергову порцію салату. Насолоджуючись як їжею, так і кумедністю моменту.

            Та цього разу Феріт швидко лишив її на самоті, наче його чекали дуже важливі справи.

            Вона лише розчаровано провела його поглядом.

          Коли Марина закінчила вечерю, то спустилася у двір, де вже лунала музика, а гості займали столики поблизу сцени. Аніматори готелю готувалися до вечірнього шоу. Може і їй пригоститися колою наприклад і лишитися на вечірнє шоу? Напевне так і зробить! Якщо набридне, завжди можна піти. Це ж не сидіти увесь концерт рок музикантів з колишнім, гурт яких обожнював він і терпіти не могла вона. А у разі відмови вислуховувати, що вона нічного не тямить у класній музиці, а він з усієї сили хоче призвичаїти її до «прекрасного».

        Доки ще було безліч вільних столиків на вибір пробралася до бару, який знаходився зліва від сцени. Зайняла місце у довгій черзі.

        Народ веселився, Добряче набирався безкоштовним алкоголем і звичайно знайомився між собою. Принаймні ті, хто приїхав сюди саме для цього.

         Дівчата й жінки в принадних коротеньких суконьках, спідничках, шортиках, маленьких топах. В таких одежинах виставлялося все на показ. Вона ніколи не могла зрозуміти такої поведінки, але в глибині душі заздрила їх розкутості, відсутності страхів і комплексів. Та й свободі вибору нарешті. Вона так не вміє. Не вміє відпускати на волю свою жіночність. Не просто ж так колишній заявив, що вона Снігова королева. А вона з ним саме так себе і відчувала. Затиснута у рамки пристойності, скромності. Адже він шукав собі наречену, матір його дітей, а не вульгарну дівицю, як колись натякнув їй, коли вона спробувала урізноманітнити їх сексуальні стосунки.