Читати книгу - "Крок за горизонт, Анна Ліє Кейн"

– Ітан! - у жіночому голосі додалося обурення: - Не знаю, що ти знову задумав, але мені терміново треба з тобою зустрітися, поки ти не накоїв ще більше дурниць!

Дурниці я творити не збирався. Не знаю як щодо цього Ітана, а в мене були заняття важливіші, ніж горезвісні дурниці. Зважившись, просто промовив вголос, все ще розглядаючи те, що тримав у руках:

- З ким я говорю?

Прилад замовк. Я вже вирішив, що зв'язок все ж працює якось інакше, коли голос зазвучав знову:

- Знущаєшся?

- Ні, - відповів дуже чесно. Як взагалі можна зрозуміти хто зі мною говорить з такого недосконалого зв'язку? Я не відчуваю енергію мага, мені не прийшов від нього ментальний запит, та й цей голос я чую вперше. На мою думку, питання цілком логічне. Прилад зітхнув.

- Добре, нехай буде так, але попереджаю розігрувати амнезію в суді буде вкрай безглуздим рішенням з твого боку, - суворо попередив мене голос. Я не зрозумів кого маю розігрувати, але уточнити не встиг. Співрозмовниця продовжила: - Я – Олівія, твоя дружина. Найближчим часом - колишня дружина, у якої ти хочеш вкрасти всі гроші та будинок.

Я навіть здригнувся від такого звинувачення. Вкрасти гроші та будинок у власної дружини? Що за маячня? Я навіть Альві готовий подарувати свою резиденцію і все життя забезпечувати, щоб вона забралася якомога далі від мене, а ця дамочка явно не така небезпечна магиня, як королева Веліанори.

Жінка монотонно казала:

- Я дуже рада, що ти прислухався до мого прохання і вирішив не ночувати в моєму будинку зі своєю коханкою, але я знаю, що ти не залишив спроби отримати мої рахунки та право власності на решту нерухомості. Давай домовимося, Ітане, я віддам тобі ту квартиру, в якій ти зараз перебуваєш, залишу машину і дам грошей на перший час, поки ти не знайдеш нормальну роботу, а натомість ти підпишеш папери на розлучення, і перестанеш псувати мені життя. Живи зі своєю Моллі довго та щасливо.

Мене немов облили відром із помиями. Я дивився на прямокутник для переговорів і зовсім не розумів, чому у власному сні я раптом виявився якимсь невдахою, що бажає грошей своєї дружини. Мені, звичайно, були відомі випадки у Веліанорі, коли чоловіки брали за дружин дівчат через багатство їхніх батьків, але після цього їм доводилося хоча б зображати полум'яне кохання та щиру турботу, адже у разі розлучення вони не отримували нічого.Та й останнім століттям таких випадків було все менше і менше, це вважалося моветоном. Але для мене це в будь-якому разі було неприйнятним.

Тримаючи прилад у руці, мовчки підійшов до дзеркала, прискіпливо оглянув тіло, в якому опинився. Не ідеально складений красень, але й не каліка, цілком собі працездатний чоловік, а дружина його пропонує забезпечувати грошима. Та не просто забезпечувати, а замість того, що він не стане в неї красти!

– Ітан? – перепитав голос. – Ти мене слухав взагалі?

- Так, - відповів відчужено, все ще вдивляючись у хитрі очі відбиття. - Я готовий підписати все. Куди мені потрібно прибути для цього?

- Серйозно? - здивувалася жінка. Її подив був надто явний, але вона швидко взяла себе в руки: - Під'їжджай до мене на роботу.

- Де це?

- Знову знущаєшся? - простогнала співрозмовниця, а я стиснув зуби. Дійсно, чоловік напевно мав знати, де працює його дружина. Але виправдовуватися не довелося. Олівія почала пояснювати, хоч її тон став іронічним: - Підійди до вікна у спальні. Підійшов? Бачиш сорокавосьмиповерховий будинок на даху якого сад? За ним друга будівля, на двадцять першому поверсі велика реклама у всі вікна червоно-білого кольору – спортивний зал. А третя будівля, прямо за цими двома – бізнес-центр, у якому і знаходиться мій офіс. На ресепшені скажеш, що ти до Олівії Бейкер, я попереджу охорону. На ліфті піднімешся на тридцять дев'ятий поверх. Потім тебе проведуть до мене. Запам'ятав?

- Так, - коротко кивнув, хоч уже збагнув, що зображення ця штука не передає. Я мало що зрозумів з почутого, але потрібну будівлю побачив і все старанно запам'ятав. - Коли мені потрібно бути на місці?

- Ти починаєш мене лякати мовними зворотами, - пробурмотіла жінка, а голосніше видала: - Я зараз їду в офіс з дому, буду за пів години. Приходь якомога раніше. А зараз я маю другу лінію. До зустрічі, Ітане.

Прилад тихо пискнув і затих.

- Олівія? - гукнув я, не розуміючи, що за лінія трапилася з жінкою, але відповіддю була тиша. Світло приладу згасло.

- А куди ми заїдемо поснідати? - запитала Моллі, повертаючись до спальні. Вона протирала вологе волосся рушником, а сама міркувала вголос: - Можна зайти до нашого улюбленого ресторанчика за рогом. Або заїхати до торгового центру на шляху до нотаріуса. Можна було замовити доставку, але я вже втомилася від цієї сирої риби. Що думаєш, котику?

- Наші плани змінилися, - твердо поставив дівчину перед фактом, лише мигцем оглянувши її худорляву постать. Судячи з останньої, сира риба справді не дуже доброчинно впливає на організм людини, їй би нормальної їжі. – Мені потрібно відвідати офіс Олівії.

Я старанно повторив незнайоме слово, але, мабуть, все ж щось переплутав, бо обличчя Моллі здивовано витяглося.

- Куди ти зібрався? До твоєї дружини?! - вигукнула вона. Значить, не у вимові була проблема. - Але навіщо, котик? Вона, мабуть, задумала якусь гидоту. Ти ж знаєш цю змію, вона так довго стояла поміж нами. Ми маємо встигнути переоформити документи!

- Ні, - я обсмикнув руку, за яку спробувала вхопитися брюнетка, і відступив на крок. Надто вже не зіставлявся образ «змії, що стоїть між нами» з дружиною, яка готова забезпечити чоловіка з коханкою, аби він залишив її у спокої. - За півгодини мені треба бути у… бізнес-центрі. Ти мене туди проведеш.

- Але чому? - канючила фаворитка. - Вона що, переконала тебе підписати папери? Навіть не думай! На що ми тоді житимемо?

- Моллі! - я не підвищував голос, просто звернувся до інтонації, яка змушувала навіть пропалених міністрів витягуватись переді мною по струнці. З дівчиною спрацювало так само безвідмовно. Вона завмерла, зблідла і глянула на мене сповненими страху очима. Продовжив я спокійніше: - Твій Ітан не немічна дитина, він цілком здоровий чоловік, а тому себе і свою жінку повинен забезпечувати сам, без допомоги колишньої дружини, а тим більше не намагаючись її пограбувати. Тому я підпишу її папери.