Читати книгу - "Мій особистий демон, Валерія Дражинська"

5

Я сиділа під замком у його кімнатах. Годували чудово. Приносили завжди різні дівчата. Але нудьга була смертна. Краще б пахала, як і раніше в цьому світі. Дрого з'явився, за моїми розрахунками, дня через два.

- Можна я буду виходити звідси? - зважилася я заговорити, оговтавшись від його вигляду.

Він був весь у крові. Навіть думати не хочу чиєю!

- Це єдине, чого ти хочеш? - мені точно не здалося, що в його голосі звучало розчарування, - І куди ти хочеш виходити?

- Куди не будь! - я спробувала вкласти в голос якнайбільше трагізму, - Я тут з розуму сходжу! Мені нудно, Дрого!

Він повільно почав наближатися до мене. Знаючи його нестійку натуру, я так само, з його кроками, рухалася синхронно назад. Поки не вперлася в стіну.

- Повтори! - чіткий наказ.

- Що? - не зрозуміла я.

- Моє ім'я.

- Дрого, - повторила та облизнула верхню губу.

Помилка чи провокація? Дике моментальне терзання губ. Нетерпляче, нахабно. У проміжках ледь чутне гарчання:

- Я з тобою з розуму сходжу. Звідки ти взялася на мою голову?! 

Він рве на мені одяг. Руки жадібно ковзають по тілу. Груди, живіт, спина, стегна, між ніг, де вже так мокро та гаряче... Його очевидна потреба в мені викликала первісне бажання. Занадто яскраво. Занадто багато всього!

Сама видираюсь на нього й обхоплюю ногами. Обламані, після важкої роботи, нігті залишають криваві подряпини на його грудях… плечах. Але жодного з нас це не хвилює. Коли Дрого нарешті входить в мене, світ навколо втрачає обриси. А мене пронизує пекуче задоволення. Він рухається жорстко, швидко, глибоко, але якось дбайливо, руками акуратно обхопивши спину, щоб не стикалася зі стіною. Хоча, зараз це останнє, що мене хвилює. Навіть якщо там залишиться величезна гематома - все одно! 

Я неймовірно кінчаю та відкидаю голову назад. Боляче б'юся потилицею, але це чомусь лише посилює божевільні судоми в низу живота. Дрого слідом за мною, з гучним напів стогоном напів риком, кінчає в мене.

 -------

Вранці я прокинулася на пару з усім комплексом наслідків безсонної ночі. Між ніг неприємно саднило. Дрого не давав спати всю ніч. Хоча вже, найімовірніше, обід або навіть вечір. Я потягнулася та вже зібралася йти перевіряти двері - замкнені чи ні, як раптом з боку вікна пролунало мелодійне:

- Доброго ранку!

Я повільно повернулася в бік, звідки пролунав жіночий голос. Біля вікна стояла дівчина. Красива. Ні! Навіть не так! Симпатична. Волосся не таке темне, як у решти тут та очі світліші. Це створювало дивовижний контраст. Але не це справляло враження на перший погляд. Дівчина випромінювала якусь приховану дику сексуальність. Чоловіки за такими типажами в усі часи божеволіли. А жінки надумували собі ущербність. Ось і я не стала винятком! 

Мозок видав лише один варіант того, що відбувається та інші атрибути до нього. Коханка! І ми тепер житимемо тут утрьох? Я випала в осад та почуття, що охопили мене, вже не могла аналізувати.

- Я Аріса! - представилася дівчина, не витримавши, мабуть, тривалого мовчання.

Я, звісно, розуміла, що не єдина у Дрого. Але ось так явно?! Дикість для мене! Цікаво, він із нами по черзі спатиме чи одночасно? Моє мовчання упереміш із виряченими очима справили незрозумілий ефект. Дівчина злякалася! Руки, що смикали пояс доволі красивої та недоречної для цих місць сукні, почали не просто тремтіти, а ходити ходуном. 

- Аріса! - повторила вона тихо.

Вийшло в неї якось приречено, що моментально привело мене до тями.

- Ти хто? - на більше поки що не вистачило.

- Я повинна вам допомагати, - не зрозуміло, що відповіла вона, опускаючи погляд.

- В чому? - запитання виходили на автоматі.

- Я буду вас розважати! - це щось новеньке!

- Навіщо?

- Щоб ви не нудьгували! - несподіваний поворот.

- І як? - цікавлюся обережно, все ж мені поки що не до кінця знайомі звичаї цього світу.

- Як ви накажете! - оглушливий ефект.

Аут! Згадую старий усім добре відомий фільм. Звичайно, нерозумно та по дитячому! Але стриматися не можу:

- Стій на одній нозі!

Дівчина спочатку біліє, потім червоніє, але робить те, що я кажу.

- Перестань! Я пожартувала. Невже ти не дивилася Термінатора? - спочатку ляпнула, потім дійшло - звісно не дивилася.

Тут і телевізора не існує.

- Що? - вона явно не розуміє, як поводитися зі мною.

І дуже боїться. Але не мене, а Дрого. Ну спасибі йому за такий подарунок.

- Ну давай для початку поснідаємо... або пообідаємо. А потім розберемося, що робити.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно