Читати книгу - "Спокуса для звіра, Ольга Островська"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Це виглядає зловісно. Містично навіть. Немов дух лісу вирішив до мене тут завітати.
Ось він підкладає в багаття ще дров. Підіймається. Заходить у печеру, затуляючи собою зоряне небо. Зробивши пару нечутних навіть у повній тиші кроків, зупиняється… І попри темряву, я відчуваю на собі його голодний погляд. Чую, як він жадібно вдихає повітря.
− Сігарде, це ти? − не витримую.
– Я, – відповідає просто.
І йде до мене. Неспішно, ніби хижак крадеться. Втім… чому «ніби»?
− Ти мене зараз лякаєш, − зізнаюся з нервовим сміхом.
– А ти не бійся, – видає нову абсурдну у своїй простоті фразу.
− А ти не крадися, − пирхаю, спостерігаючи, як він опускається колінами на край лежанки. − Ти не казав, що збираєшся спати поряд зі мною.
− Невже ти не пустиш мене до своєї затишної печерки? − вкрадливо цікавиться ведмідь, змусивши подавитися повітрям. І почервоніти від такої неприхованої двозначності. – Ночі тут холодні. Замерзнемо одне без одного.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спокуса для звіра, Ольга Островська», після закриття браузера.
