Читати книгу - "Батько подруги. Скандальний звʼязок, Джулія Ромуш"

Машина зривається з місця, я ж сильніше стискаю ноги, щоб не було видно, як сильно у мене тремтять коліна. Я вже встигла уявити, як тікаю від покручів. Як вони мене наздоганяють. А тут раптом Ведмідь вирішив мене пожалкувати.

- Їхати куди? - Запитує таким тоном, що я випрямляюсь як струна.

- До торгового центру "Бриз", далі покажу.

Бурчу у відповідь і відвертаюсь до вікна. Я не можу досі зрозуміти, чому він так зі мною розмовляє. Крізь зуби, ніби я йому пів життя зіпсувала.

- Я на цій яхті виявилася випадково, - за хвилин десять цілковитої тиші подаю голос.

- Я не питав, - знову ця відповідь у стилі мені начхати.

- Я просто не хочу, щоб про мене склалася думка, що я...

- Ти легковажна, - раптом жорстко видає у відповідь, - плювати чи ти їхала на корпоратив, чи на парубоцький вечір. То була яхта. Далеко від берега. Відвертий костюм. Якщо ти не здогадувалась чим усе закінчиться, отже, ти ще й без мізків.

Підтискаю губи й знову відвертаюся до вікна. Його слова боляче мене б'ють. Адже я і припустити не могла, що там таке станеться. Катя мене запевнила, що все буде гаразд. Швидко відтанцюємо програму. Отримаємо солідні гроші й все. Вона сказала, що замовник перевірений. Завжди все було чудово. Жодних проблем. Це зараз я розумію, що мене жорстко обдурили.

- Тут зупини, - вилітає з мене. До будинку ще кілометрів зо три, але в мене більше немає сил сидіти з ним в одній машині. Мені прикро до глибини душі. Чоловік же навіть не дбає про почуття інших.

На що я розраховувала, коли просила зупинити його? Напевно, на те, що він скаже, щоб я трохи охолонула і почала нарешті думати головою. Але натомість Ведмідь включає поворотник. Машина зупиняється за автобусною зупинкою.

- Дякую, - невдоволено бурчу і відразу вилітаю з машини. Образа душить. Не знаю чому мене так сильно зачепило те, що він про мене думає. Спочатку я хотіла використати його лише як особистого водія. Насправді ж виявилося, що мені було важливо, щоб він був про мене гарної думки.

Закинувши сумку на плече, я починаю йти вперед. Михайло поїхав одразу ж, як мене висадив. Тож розраховувати на те, що він повернеться, зовсім не варто. Та й він дав мені зрозуміти, наскільки сильно я його дістала.

Та й пішов він! Козел! Сам теж молодець. У нього є дівчина, а він мені брудні пропозиції на яхті робив. Ще й облапав з усіх боків!

З кожною секундою мій крок прискорюється, тому що я нереально сильно злюся. На Ведмедя. На себе. Але найбільше на Катьку! Ось кому я влаштую веселе життя. З ким, з ким, а з нею ми ще перетнемося на парах.

Додому я дістаюся тільки за годину. Ноги відвалюються. Очі злипаються від утоми. Перше, що впадає у вічі, це те, що машини батька немає на звичному місці. Господи, невже він поїхав шукати мене? Якщо так, то справа взагалі кепська. Я отримаю по перше число.

Починаю про себе вигадувати історію, яку подам батькові. Звичайно, про підробіток на яхті я і не заїкнуся. Скажу, що з одногрупницею готувалася до доповіді, заснула і навіть не помітила, як проспала до ранку. А додому прибігла, як тільки прокинулася. Чорта з два тато в таку нісенітницю повірить. Господи, що робити?

Зробивши глибокий вдих, я заходжу до під'їзду. Досі сподіваюся на диво. Навіть не знаю, на яке. Навряд чи мені зможе хоч щось допомогти.

Зажмурююсь, коли провертаю ключ у замку. Повільно натискаю на ручку. Майже беззвучно відчиняю двері.

Перше, що здається мені дивним — це гробова тиша у квартирі. Мені здавалося, що тут має бути голосно. Усі мають стояти на вухах. Мачуха мала вилетіти в коридор і почати кричати, що я непоправна егоїстка, яка думає тільки про себе. І на батька мені зовсім начхати. Але ні, нічого подібного не відбувається.

На носочках проходжу через коридор, крадусь до своєї кімнати. Встигаю вже повірити в те, що мене пронесло. Але варто мені відчинити двері до своєї кімнати, як я розумію, що дарма сподівалася.

На моєму ліжку сидить мачуха. Коли заходжу в кімнату, вона різко встає на ноги. Погляд злий, вигляд стомлений. Як довго вона тут сидить? Усередині все відразу починає закипати. Ольга мене ненавидить і ні на мить цього не приховує. Вона вже давно ллє батькові у вуха, що мене потрібно відселити. Зняти мені якусь будку і щоб я там жила окремо.

- Де ти вешталася?! – Ольга підходить ближче, окидає мене поглядом. Кривиться.

– Готувала до доповіді з подругою.

- Твоя подруга курить як швець? Від тебе несе сигаретним димом за кілометр!

- У неї батько курить, - брешу і не червонію.

- Брешеш, трахалася, мабуть, з кимось і приперлася рано вранці! Ти, я бачу, забула, що живеш у чужому домі! І маєш дотримуватися правил!

- Не пам'ятаю, щоб правила забороняли мені ночувати у подруги, - задираю голову вище, - а зараз вийдіть із моєї кімнати, будь ласка.

- Ти зовсім знахабніла, погань?! - Шипить як змія, - у цьому домі твого немає нічого!

- Тато продав нашу квартиру і вклав гроші у це житло. У нас три кімнати, так, нехай ми внесли суму менше, але як мінімум третина цієї квартири моя і тата! Тож вийдіть з моєї кімнати!

Підвищую голос. Я зовсім не в настрої з нею розмовляти.

- Тобі пощастило, що батько не повернувся з відрядження, погань! - Вказує на мене своїм пальцем. Обличчя мачухи йде червоними плямами. - Але він повернеться завтра ввечері, і я йому все розповім! Чуєш?! Все!

- Дивіться не перенервуйте, бо щось забудете.

Цієї секунди Ольга стає червона як помідор на грядці. Хоче мені ще щось сказати, але натомість вилітає з моєї кімнати.

Я ж підходжу до ліжка і падаю на нього без сил. В очах збираються сльози. Ці ніч та ранок офіційно найжахливіші у моєму житті. Раптом починаю почуватися маленькою дівчинкою. Яку сьогодні побуцали всі, кому не ліньки.

З новою дружиною батька у мене дуже натягнуті стосунки. Ольга була приятелькою мами. Після її смерті проникла до нашої родини. Казала, що просто хоче підтримати тата. Допомогти нам. Я ж самого початку бачила її наскрізь. Вона захотіла мати батька. Тато ж спочатку опирався, потім здав позиції. Пустив усе на самоплив. Ольга ж не проґавила свого шансу. Взяла батька в оборот. Вмовила його продати квартиру. У нас була двокімнатна квартира у спальному районі. Я була страшенно проти. Бо та квартира нагадувала мені про маму. Зберігала стільки добрих спогадів. Але тато сказав, що не може там більше жити. Не може щодня сумувати. Що помешкання нагадує йому про ту, якої більше ніколи не буде з нами.

Я переступила через себе. Увійшла у становище батька. Погодилася. Але я думала, що купимо квартиру просто в іншому місці. Але виявилося, що Ольга вмовила його купити спільне житло. Щоб жити всім великою та щасливою родиною. Ось тільки мене не було у переліку цієї родини. І мачуха вже скільки часу намагається мене позбутися. І найбільше мені прикро, що батько наче втомився з нею боротися. Якщо раніше він завжди мене захищав і відстоював мої права та інтереси, то останнім часом він просто почав закриватися у своїй кімнаті й не продовжувати конфлікту. А Ольга нахабніла дедалі більше.

Чомусь з трьох дітей, які живуть у квартирі на комунальні послуги та їжу, тільки я маю давати гроші. Марина та Галина не повинні нічого давати. Її дочки мають вчитися, їм ніколи працювати. А ось я можу і працювати, і вчитися.

Але найгірше стало тоді, коли Ольга оголосила, що вагітна. Ось після цього батько став уникати конфлікту. Мені це пояснював тим, що мачусі зараз не можна хвилюватися. Тому я маю бути розумною дівчинкою і трохи потерпіти. А я почала розуміти, що мені просто немає місця у цьому будинку. Народиться дитина і мене виставлять за двері під приводом, що дитині потрібна своя кімната, а я якось і на вокзалі зможу переночувати.

Перевертаюсь на інший бік і схлипую. Мамочка, я так сильно за тобою сумую. Коли ти була з нами, все було гаразд. А тепер я маю вчитися боротися і виживати. І на цю чортову яхту я поїхала, бо мені обіцяли гарний гонорар. Мені вистачило б на те, щоб зняти собі скромну кімнату і нарешті звідси переїхати. Але тепер я навіть не знаю, чи заплатять мені. І що робити далі.

- Вона знову мене образила! - Чую голосний вереск за дверима. Це мачуха подзвонила батькові та скаржиться на мене. Накриваю подушкою голову та заплющую очі. Як це все мене дістало!