Читати книгу - "Проти долі, Ерін Кас "

І я бачив, як вона вела до нас свою подругу. Як та боялась й намагалась щось довести, жестикулюючи руками, але все-таки підійшла до столика. Вона, як той світлячок у темному лісі, виділялась скромністю й білою блузкою, що світилась під клубними прожекторами. І хоч волосся в дівчини темне, чомусь в голову спало саме це слово — світлячок. Було таке відчуття, наче вона втекла з останнього дзвоника й примчала у те місце, де не варто бувати маленьким дівчаткам. Бачив її переляканий погляд на Олега, зціплені побілілі пальці на колінах, як вона притискала сумку до себе, наче її збираються пограбувати й чув переляканий тоненький голосок. Вона боялась… А я так не граю й не стоятиму осторонь, коли когось до чогось змушують.

Визвався допомогти й пів ночі довелось відкачувати її, бо, ясна річ, пити вона не вміє. І щось мені підказує, що в той вечір вона намішала всього, що тільки можна. Хотів підвезти додому, але не зміг видавити з неї й декількох слів, а потім вона взагалі заснула й довелось везти до себе. Мене страшенно розгнівало таке відношення до свого здоров’я, тому виказав все, що хотів. І мені було неважливо, що вона перелякалась й тремтіла від страху. Може, хоч щось зміниться у її дурній голові, щоб більше так себе не поводила й думала перед тим, як вчиняти дурість. На власному досвіді знаю згубну дію алкоголю і наслідки, які, можуть бути непоправними. На жаль...

За роздумами кава повністю охолола, тому відставляю чашку й відкриваю теку з паперами. Досить думати про казна-що, час займатись справами, яких на сьогодні повно. І взагалі варто викинути з голови той клуб і малолітку, на ім'я Поліна, яка підняла всередині справжній ураган... З обурення.