Читати книгу - "Код Катаріни, Йорн Лієр Хорст"

— Ти розмовляв з кимось з його родичів?

Вістінґ сьорбнув супу і похитав головою.

— Його мати померла кілька років тому. Є ще тітка й кілька дядьків. Вони живуть у Порсґрюнн, але не думаю, що вони близько контактують.

— А на роботі як?

— Поспілкуюся з ними завтра. Якщо Мартін не повернеться до того часу.

Вістінґ доїв суп, ще трохи посидів і пішов додому, не дочекавшись, доки прокинеться Амалія.

Дім зустрів його тишею і пусткою. Цікаво, скільки часу минуло б до офіційного розслідування, якби зник він сам? Ліне — найближча йому людина, однак вона звикла до особливостей його роботи, коли він міг зникнути з поля зору й на кілька днів. Вістінґ, до того ж, часто забував попереджати, куди їде й коли повернеться. А ось на роботі відразу стривожились би, якби він не з’явився вранці на робочому місці, не попередивши, що, скажімо, захворів.

Вістінґ став посеред вітальні, дивлячись на коробки з матеріалами справи. Розслідуванням тоді керував Еллінґ Кверме, досвідчений слідчий, на п’ятнадцять років старший за Вістінґа. Він уже вийшов на пенсію, але Вістінґ іноді бачився з ним. Кверме щоразу згадував про «справу Катаріни», казав, що то була найбільша загадка за всю його поліційну кар’єру.

Ускладнювало справу те, що розслідування почалося зі спізнення. Мартін Гауґен звернувся до поліції через, імовірно, цілу добу після зникнення дружини. Багато часу пішло на організування пошуків, а потім зміна кваліфікації на кримінальну справу. Визначити правильний напрямок розслідування можливо в перші двадцять чотири години після скоєння злочину. Потім з пам’яті свідків стираються суттєві подробиці. Факти — це завжди свіжий товар. А тепер у нього лише теки з протоколами допитів двадцяти чотирирічної давнини.

Вістінґ взяв теку з написом «Стайнар Вассвік» і сів до столу.

Через два дні після зникнення Катаріни Стайнар Вассвік прибув до тюрми, щоб відбувати покарання за насильство, яке скоїв три роки перед тим. Якогось суботнього вечора він затіяв сварку й бійку з одним чоловіком. Це вже вчетверте Стайнара засудили до ув’язнення, проте цього разу все було значно серйозніше. Чоловік, якого він побив, впав у кому, а, опритомнівши, страждав від хронічного болю голови і мав проблеми із зором.

Вістінґ допитував Стайнара у в’язниці. Погортавши теку, він знайшов той протокол. Під час допиту Вістінґ мав на меті з’ясувати три важливі моменти. По-перше, перевірити свідчення Мартіна Гауґена про його телефонні дзвінки додому. По-друге, дізнатися, наскільки добре Вассвік знав Катаріну і чи бачив її останніми днями перед зникненням. І, по-третє, укласти картину пересувань у ті дні самого Стайнара Вассвіка.

Стосунки з Катаріною Вассвік описав як звичайні добросусідські. Вони віталися, іноді ставали на розмову. Стайнар більше спілкувався з Катаріною, ніж з Мартіном. Мартіна ж часто не було вдома, він лишався ночувати на будові. До того ж, у Стайнара й Катаріни були спільні зацікавлення — мотоцикли. Про них вони найчастіше й розмовляли.

Востаннє Вассвік бачив Катаріну в неділю, 8 жовтня. Приходила до нього з книжками. Це вперше вона зайшла до нього до хати. Про зустріч домовилися напередодні. Повертаючись звідкись додому на мотоциклі, Катаріна завернула до Стайнара. То була остання поїздка, перед тим, як поставити мотоцикл на зиму в гараж. Розмовляли про те, як найліпше законсервувати мотоцикл на зимовий час. Стайнар порадив злити бензин з карбюратора і змастити ланцюг оливою. Запропонував свою допомогу.

Того ж дня вона знову приїхала до нього вже на вимитому мотоциклі. Стайнар розповів, що збирається до тюрми. Та він ніколи й не втаював цього. Катаріна знала, що він уже й раніше сидів і що його знову засудили, тож нічого надзвичайного в такій розмові не було. Стайнар Вассвік продав автомобіль і позичив комусь на три роки свій мотоцикл. Катаріна запропонувала йому книжки, аби він мав що читати в тюрмі. Наступного дня вона прийшла забирати свій мотоцикл і заразом принесла торбу книжок. Стайнар Вассвік вибрав п’ять із них.

Вістінґ відклав теку, виклав перед собою фотографії Катаріниного дому. На столі у вітальні лежали книжки, від яких, вочевидь, відмовився Стайнар. «Менгеле Зоо», «Алхімік», «Білі ніґґери».

Легко було припустити, що за зникненням Катаріни стояв саме Стайнар Вассвік. Поверхове знайомство з сусідкою переросло у щось більше. Вони мали спільні зацікавлення, вона була добра і приязна, ставилася до нього уважно й з розумінням. Стайнар Вассвік не мав належного досвіду в обходженні з жінками. До своїх тридцяти жив разом з матір’ю. Потім матір успадкувала від своєї сестри будинок на Кляйвері, і Стайнар вселився в нього приблизно в той час, коли Мартін і Катаріна Гауґени купили дім неподалік. Він ніколи не жив із жінкою. А ті кілька жінок, з якими спілкувався, були, як і він, завсідницями пабу. Він міг неправильно витлумачити Катарінину увагу до себе. Всі добре знали про його нестримний темперамент, який уже вчетверте доводив чоловіка до тюрми. Щось могло піти катастрофічно не так під час тієї зустрічі в нього вдома.

На третій, четвертий і п’ятий день розслідування майже все зосереджувалося на особі Стайнара Вассвіка. Поліція шукала за конкретними доказами, на яких можна було б обґрунтувати свої підозри: суперечності й обмовки або приховування фактів під час надання свідчень. Ускладнювала дізнання ще й неймовірна маломовність Стайнара Вассвіка, а той мізер, що з нього вдалося видобути, важко було перевірити. І все ж поліції поталанило намацати неузгодженість у його словах. У рамках пошукової операції один поліцейський з патрульної поліції проводив опитування місцевого населення «від-дверей-до-дверей» — обходив будинки, які тут стояли доволі далеко одні від одних і розпитував, чи хтось бачив Катаріну. Стайнар Вассвік повідомив тоді, що вона заходила до нього з книжками десь о четвертій по обіді в неділю. А через п’ять днів на допиті з Вістінґом у тюрмі, сказав, що година була, можливо, сьома. Три години різниці! Четверта — ще білий день, а сьома — уже ніч.

Якби Стайнар Вассвік не сидів уже на той момент у в’язниці, поліція могла б арештувати його, висунувши обвинувачення у неправдивих свідченнях, щоб мати хоч якесь опертя. Це дало б формальний привід для проведення обшуку в будинку на предмет перебування в ньому Катаріни.

Цілком випадково така нагода все ж з’явилася. Коли настав час відбувати покарання, обов’язковий аналіз сечі дав позитивний результат на ТНС, тетрагідроканабінол. Стайнар Вассвік курив напередодні гашиш. Ось поліція і вхопилася за цю можливість. Відкрили кримінальне провадження, що дало законні підстави для обшуку будинку, начеб для виявлення наркотиків. Знайшли одинадцять відбитків пальців Катаріни. Два