Читати книгу - "Фундація та Імперія"

– Дякую, – зі слабкою іронією відповів Барр, – але мені бракує вашої віри у те, що все завершиться щасливо.

Ріос гостро розсміявся.

– Мені лише бракувало вашого пророчого каркання. Ця мапа переконливіша за всі ваші жалюгідні теорії. – Він погладив її вигнутий невидимий контур. – Ви можете прочитати мапу в радіальній проекції? Можете? Ну, ось, погляньте самі. Золоті зірки – це імперські території. Червоні підпорядковані Фундації, а рожеві – ті, що можуть перебувати у сфері їхнього економічного впливу. А тепер погляньте…

Рука Ріоса повернула круглий важіль, і ділянка з білих цяток повільно вкрилася синім. Наче перекинутий кубок, вони охопили червоні та рожеві цятки.

– Ці сині зірки взяті під контроль моїми військами, – зі стриманим вдоволенням сказав Ріос, – і вони просуваються далі. Вони ніде не зазнали опору. Варвари поводяться сумирно. І, зауважте, немає жодного опору від військ Фундації. Вони тихо й спокійно сплять.

– Ви розтягуєте свої війська, чи не так? – спитав Барр.

– Насправді ні, – сказав Ріос, – хоча на перший погляд це виглядає не так. Ключових точок, які я зміцнив і де залишив гарнізони, відносно небагато, але вони ретельно дібрані. Внаслідок цього сил витрачається небагато, але можна досягти відмінного стратегічного результату. За таких умов виникає багато переваг, які може не помітити той, хто не вивчав просторової тактики, але кожному зрозуміло, що я можу атакувати у будь-якій точці цієї сфери, що оточує зірки, і коли я завершу, Фундація не зможе вдарити ні з флангів, ні з тилу. Бо ні флангів, ні тилу щодо них не існуватиме.

– Ця стратегія попереднього оточення, – додав він, – уже була випробувана раніше, зокрема у кампаніях Лоріса VI близько двох тисяч років тому, але завжди мала вади; це було пов’язано з тим, що ворог знав про наступ і намагався втрутитися. Зараз ситуація інша.

– Ідеальні обставини, як у підручнику? – Голос Барра був млявим та байдужим.

Ріос розсердився:

– Ви досі вважаєте, що мої війська зазнають поразки?

– Мусять зазнати.

– Ви розумієте, що у військовій історії ще не траплялося так, коли під час остаточного оточення атакувальним силам не вдалося би перемогти, хіба що тоді, коли зовні існував флот достатньо сильний, щоб прорвати це оточення.

– Якщо ви так вважаєте…

– Але ви все одно вперто тримаєтеся своєї думки?

– Так.

Ріос знизав плечима.

– Ну як знаєте.

Барр дозволив, щоб роздратоване мовчання потривало ще трохи, а потім тихо спитав:

– Ви отримали відповідь від Імператора?

Ріос витяг сигарету з коробки на стіні в себе над головою, затиснув кінчик фільтра губами і запихкав, старанно її розпалюючи. А потім відповів:

– Ви маєте на увазі мій запит про допомогу? Відповідь прийшла, та й годі. Сама лише відповідь.

– Жодних кораблів?

– Жодного. Я очікував цього. Насправді, патрицію, мені відразу не слід було лякатися ваших теорій і надсилати цей запит. Це кидає на мене тінь.

– Невже?

– Безумовно. Кораблі зараз на вагу золота. Громадянські війни останніх двох століть розтрощили більше половини Великого Флоту, а те, що лишилося, виглядає не найліпшим чином. Це не означає, що кораблі, які ми будуємо зараз, нічого не варті. Не впевнений, що в Галактиці є ще хоч хтось, хто зможе збудувати першокласний гіператомний двигун.

– Я знав це, – сказав сивеннець. Погляд його був замислений і неуважний. – Та я не здогадувався, що ви це знали. Отже, його імператорська величність не здатен надати вам жодного корабля. Психоісторія могла це передбачити; власне, це, певно ж, і передбачено. Мушу сказати, що «мертва рука» Гарі Селдона виграє у першому раунді.

Ріос рішуче відповів:

– У мене достатньо кораблів. Ваш Селдон ще не виграв. Якщо ситуація стане серйознішою, в мене буде більше кораблів. Поки Імператор ще не знає всієї історії.

– Справді? І про що ж ви йому не розповіли?

– Самі розумієте про що – про ваші теорії. За всієї поваги до вас, ця історія за своєю суттю є невірогідною. Якщо подальші події дадуть мені підстави і докази, тоді, але тільки за цієї умови, я визнаю, що ця справа – смертельно небезпечна. До того ж, – провадив далі Ріос, – історія, не підкріплена фактами, становить образу величності[6], що навряд чи буде приємно Імператорові.

Старий патрицій усміхнувся.

– Маєте на увазі: коли ви попередите, що його найяснішій особі загрожує небезпека від купки обдертих варварів із краю Всесвіту, він не повірить і не поставиться до цього серйозно. Тоді нічого від нього не очікуйте.

– Це якщо не брати до уваги спеціального посланця.

– Для чого вам спеціальний посланець?

– Це старий звичай. Безпосередній представник корони присутній на кожній військовій кампанії, що здійснюється за сприяння уряду.

– Справді? Навіщо?

– Так зберігається символічне особисте керівництво Імператора в усіх кампаніях. Є і вторинна функція – нагляд за вірністю генералів. Але саме це вдається не завжди.

– Це буде для вас незручно, генерале. Я маю на увазі зайве керівництво.

– Не сумніваюся, – почервонів Ріос, – але тут нічим не зарадиш…

Під рукою генерала засвітився передавач, а потім звідти з неприємним деренчанням вискочив циліндр, в якому лежало згорнуте повідомлення. Ріос розгорнув його.

– Чудово! Те, що треба!

Дуцем Барр запитально підняв брову.

Ріос сказав:

– Розумієте, ми захопили одного із цих торгівців. Живого, разом із неушкодженим кораблем.

– Я чув розмови про нього.

– Так от, його привели, і за хвилину він буде тут. Сидіть, патрицію. Я хочу, щоб ви були присутні під час його допиту. Власне, це і є головна причина, чому я вас сюди запросив. Можливо, ви відчуєте якісь важливі моменти, які я не зауважу.

Пролунав дзвінок, і генерал, натиснувши ногою, відчинив двері. На порозі стояв високий бородатий чоловік у короткому пальті із капюшоном, пошитим з м’якого шкірястого пластика. Його руки були вільні, і навіть якщо він зауважив озброєних людей, то ніяк цього це засвідчив.

Він недбало зайшов, розважливо роздивляючись навколо. Генерала він привітав кволим помахом руки і недбалим кивком.

– Ім’я? – твердо вимовив Ріос.

– Латан Деверс. – Торгівець вчепився пальцями у свій широкий і барвистий пояс. – Ви тут головний?

– Ви торгівець із Фундації?

– Саме так. Послухайте, якщо ви начальник, то краще накажіть вашим людям не чіпати мій вантаж.

Генерал підняв руку і холодно глянув на бранця.

– Відповідайте на мої запитання, а не пропонуйте накази.

– Гаразд, я згоден. Але один із ваших хлопців вже зробив собі двофутову дірку на грудях, сунувши свої пальці