Читати книгу - "Фундація та Імперія"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Некомпетентний зрадник не становить жодної загрози. А за здібними людьми потрібно стежити.
– І ти теж належиш до таких людей, Бродріґу? – Клеон ІІ розреготався і відразу ж скорчився від болю. – Годі, забудьмо на час про лекції. Що нового вигадав цей юний завойовник? Сподіваюся, ти прийшов не лише нагадати мені про нього.
– Від генерала Ріоса було отримано ще одне повідомлення, сір.
– Он як? І про що там ідеться?
– Він провів розвідку на землях цих варварів і хоче вирушити у похід. Його аргументи багатослівні і доволі банальні. Не варто дратувати ними вашу величність зараз, коли вам зле. Тим паче, що все це буде детально обговорюватися на засіданні Ради лордів. – Він скоса глянув на Імператора.
Клеон ІІ насупився.
– Лорди? Хіба це їхня справа, Бродріґу? Знову почнуть вимагати ширше тлумачити Хартію. Так завжди стається.
– Цього не уникнути, сір. Можливо, було б краще, якби ваш благородний батько придушив останнє повстання, не надаючи Хартії. Але оскільки вона існує, ми повинні певний час потерпіти.
– Гадаю, ти маєш рацію. Хай будуть лорди. Але нащо сприймати все так серйозно, чоловіче? Це, зрештою, мізерна справа. Навряд чи можна назвати справою державної ваги успіх на віддаленому кордоні з обмеженим військовим контингентом.
Бродріґ ледь помітно усміхнувся. І непривітно промовив:
– Це справа романтичного ідіота; але навіть романтичний ідіот може бути смертельною зброєю, коли з неї скористаються неромантичні бунтівники. Сір, цей чоловік був популярним тут і є популярним там. Він молодий. Якщо анексує одну або дві варварські планети, стане завойовником. Тепер цей завойовник, який довів, що здатен викликати ентузіазм у пілотів, гірників, торгівців та іншої подібної черні, завжди становитиме загрозу. Навіть якщо в нього і немає бажання повестися з вами так, як ваш благородний батько вчинив з узурпатором Рікером, один із наших вірних лордів може вирішити скористатися ним як зброєю.
Клеон ІІ необачно ворухнув рукою і застиг, скривившися від болю. Він поволі прийшов до тями, але його усмішка вже була кволою, а голос став ледь чутний:
– Ти цінний підданий, Бродріґу. Твої підозри завжди набагато більші, ніж це необхідно, і мені достатньо вжити половину з того, що ти мені радиш, щоб перебувати в абсолютній безпеці. Ми перекладемо відповідальність на лордів. Побачимо, що вони скажуть, і вживемо відповідних заходів. Гадаю, що цей молодий чоловік ще не виявив жодної ворожості.
– Він нічого не повідомляє. Але вже просить допомоги.
– Допомоги?! – очі Імператора звузилися від подиву. – А які в нього сили?
– Десять лінійних кораблів, сір, із повним комплектом допоміжних суден. Два кораблі оснащені двигунами, які вдалося врятувати зі Старого Великого Флоту, а один має батарею потужних гармат звідти ж. Решта кораблів – нові, виготовлені протягом останніх п’ятдесяти років, проте справні.
– Здається, десять кораблів – цілком достатньо для успіху. Он у мого батька було менше десяти суден, коли він здобув свої перші перемоги над узурпатором. Хто ці варвари, з якими він бореться?
Особистий секретар презирливо підняв брови.
– Він називає їх «Фундацією».
– Фундацією? Що це таке?
– Про неї немає жодних записів, сір. Я ретельно перешукав усі архіви. Цей район Галактики розташований у межах давньої провінції Анакреон, що вже два століття охоплена грабунками, варварством та анархією. Однак у цій провінції немає жодної планети, що називалася б Фундацією. Є непевна згадка про групу науковців, яких відправили до цієї провінції перед тим, як вона відмовилася від нашого захисту. Вони повинні були займатися підготовкою енциклопедії. – Він ледь усміхнувся. – Гадаю, вони називали її «Енциклопедією Фундації».
– Що ж, – похмуро сказав Імператор, – як на мене, це вже певна ниточка, за яку можна вхопитися.
– Я не збираюся за неї хапатися, сір. Після того, як у цьому регіоні запанувала анархія, від експедиції не було жодної звістки. Якщо їхні нащадки досі живі та зберегли своє ім’я, вони вже напевно навернулися до варварства.
– І тому йому потрібна допомога. – Імператор кинув лютий погляд на свого секретаря. – Дуже оригінально – пропонувати боротися з дикунами, маючи десять кораблів, і попросити про допомогу до того, як завдано удару. Зрештою, я пригадав цього Ріоса; це був гарний хлопчик із лояльної сім’ї. Мене непокоять певні складнощі, яких я не можу осягнути, Бродріґу. Все це може виглядати більш важливим, ніж здається.
Його пальці ліниво перебирали мерехтливе простирадло, що вкривало його змерзлі ноги. Він сказав:
– Мені потрібна така людина. Людина, що має очі, мозок і вірність. Бродріґу…
Секретар покірно схилив голову:
– А кораблі, сір?
– Ще ні! – Імператор тихо застогнав, обережно поворухнувшись. І підняв кволого пальця: – Ще ні, доки ми не знатимемо більше. Скликай сьогодні раду лордів. Ба більше, це нагода для нових здобутків. Я зроблю це або їхні життя обірвуться.
Він поклав свою хвору голову на подушку, силове поле якої заспокійливо пощипувало його:
– А тепер іди, Бродріґу, і скажи, хай приведуть лікаря. Він найгірший партач з усіх, кого я бачив.
5. Війна розпочинаєтьсяСтартуючи із Сивенни, війська Імперії обережно простягали свої мацаки у чорне незнане Периферії. Гігантські кораблі проходили величезні відстані, що відокремлювали їх від мінливих зірок на краю Галактики, і вивчали обставини на віддалених рубежах Фундації.
Світи, що були ізольовані завдяки своєму варварству протягом двох століть, знову відчули імперських володарів на своїй землі. Під прицілом потужних гармат їхні столиці знову складали присягу на вірність.
На планетах залишалися гарнізони; гарнізони вояків у імперській уніформі з погонами у вигляді зорельота та сонця. Старі люди звертали на них увагу і згадували забуті розповіді своїх батьків про часи, коли Всесвіт був великий, багатий та мирний, а такі самі Зореліт і Сонце правили над усіма.
Потім величезні кораблі посунули далі і почали створювати лінію передових баз ближче до Фундації. І коли кожен світ був належно укріплений, про це надіслали звіт у ставку Бела Ріоса, яку він облаштував на безплідних скелях забутої Богом темної планети.
Тепер Ріос почувався спокійніше і похмуро усміхнувся Дуцему Барру.
– Ну, що ви гадаєте про це, патрицію?
– Я? А чого варті мої думки? Я ж не воїн. – Він втомлено і невдоволено поглянув на безлад, що панував у цій кімнаті, видовбаній у стіні печери і наповненій штучним повітрям, світлом та теплом, – у кімнаті, що символізувала єдину бульбашку життя у безмежжі холодного світу. – Якщо враховувати ту допомогу, яку я міг би чи хотів би вам дати, – пробурмотів він, – ви могли б уже давно повернути мене на Сивенну.
– Поки що ні. – Генерал повернувся на своєму кріслі туди, де висіла блискуча
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фундація та Імперія», після закриття браузера.