Читати книгу - "Вибрані поезії"

Тиша
Чи ви мали потребу в дивуванні світами, що кружляють над нами по глибокому небу? Ця волога, піднявшись, є речей абсолютом, по блакитним маршрутам плине тихо, як завше. А маленька людина, чиє серце тріпоче на землі, снить охоче і шумить безупинно! Побожність кипариса
Цей кипарис, що звівся, мандрівниче, на відстані метровій над тобою, в чиїм листов’ї птах кохану кличе, ховає ніжну душу під корою. Щоб ти угледів краєвид невинний, він над землею високо піднісся; якщо ж поглянеш на його вершину, небесної сягне твій погляд висі. Нічого
Наблизишся коли ти, жінки надійдуть скопом вродливиці-чорнявки, білявочки солодкі — змагатися за тебе; шукатимуть ґраційно прихильності твоєї, але даремні мрії. Чорнявки та білявки мене вже не збентежать, бо я заплющу очі й скажу: «Тобі належу». Утрачена ласкавість
Стікає з моїх пальців ласкавість без причини, стікає з моїх пальців… Минає вітровій, підхоплює ласкавість без долі, без предмета, утрачену ласкавість… Хто підбере її? Могла я покохати незмірною любов’ю найпершого прибульця в оцю жагучу ніч. Ніхто не йде. Безлюдні заквітчані стежини. Утрачена ласкавість кружлятиме опріч… Якщо цієї ночі твої цілують очі, мандрівцю, і в зітханні здригаються гілки, якщо стискає пальці тобі рука маленька, торкається, зникає та збурює думки, а ти руки не бачиш, ні вуст, які цілують, якщо це тче повітря оманливість жаги, мандрівцю ясноокий, тобі мене впізнати, розчинену в повітрі, чи буде до снаги? Колючка
Я йшла без мети й упину, не помічаючи дроку, який задивлявся збоку на ту приємну стежину. Зелений кущ, як годиться озброєний колючками, вчепився в мою спідницю, я стала й прийшла до тями. Одного дня твої очі, коли я йшла без зажури, спинили мій крок дівочий, уп’явши погляд похмурий. Різниця така: від дроку звільнитись я, звісно, можу. Але триматиме доки мене твій погляд ворожий? Страх
Хлопчина, від дому відбігши за мить, прудкіший, ніж вітер, назад уже мчить. Раптово спинився, хоч сонце сія: адже на дорозі