read-books.club » Публіцистика » Фарисеї, або Неоголошена війна Україні 📚 - Українською

Читати книгу - "Фарисеї, або Неоголошена війна Україні"

133
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Фарисеї, або Неоголошена війна Україні" автора Дмитро Чобіт. Жанр книги: Публіцистика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 8 9 10 ... 39
Перейти на сторінку:
немає у газеті «Свобода».

М.Бродський нервував з огляду на відповідальність за сказане, тому він прагнув вчинити скандал і одночасно уникнути відповідальності за наклеп. І треба віддати належне — цей досвідчений провокатор успішно впорався із поставленим завданням. Скандал відбувся, а його ініціатор тихо і спокійно ухилився від відповідальності, бо нічого конкретного проти жодної особи не сказав. Це ж треба вміти!

Із вищенаведеного випливає, що М.Бродський прибув на телебачення заради виголошення заяви про корупцію в так званому оточенні президента. Його думка була зосереджена саме на звинуваченнях, які він мав виголосити. Він дуже хвилювався і нервував, тому тричі говорив про заяву, перш ніж її виголосити. Отже, М.Бродський чудово знав, що робив, він заздалегідь готувався до виголошення звинувачень. А той факт, що він обіймав дві посади біля Ю.Тимошенко (як радник Прем’єр-міністра і як заступник голови партії «Батьківщина»), безумовно свідчить про причетність до заяви М.Бродського і самої Юлії Володимирівни.

М.Бродський, як кажуть, цілком був у темі — він добре знав не лише обставини і причини конфлікту, а й прекрасно розбирався у кадрових питаннях заводу. Зокрема, захищаючи призначення нових керівників, М.Бродський сказав: «Рассказываю насчет господина Надточенко… Надточенко работал на марганецком ГОКе [8]* и был уволен в тот день, когда туда зашел «Приват». По-перше, про цього ж пана М.Надточенка ніхто у студії не говорив, крім М.Бродського, отже він був добре обізнаний у цьому питанні. По-друге, М.Бродський чомусь виступав за кандидатуру пана М.Надточенка і мотивом такої позиції він назвав його звільнення із посади керівника Марганецького гірничо-збагачувального комбінату у день, коли його власником стала фінансово-промислова група «Приват», очолювана тим же І.Коломойським. Таким чином, М.Бродський обґрунтовував зацікавленість у новопризначеному голові правління Нікопольського феросплавного заводу пану М.Надточенку і одночасно підкреслював, що він не є представником «Привату», бо свого часу був ним звільнений із керівної посади. Це твердження ні про що не свідчить, це перше.

І друге, пана М.Надточенка було призначено на вкрай поспішних зборах акціонерів в Орджонікідзе 30 серпня 2005 року, скликаних саме з ініціативи «Привату», інтереси якого теж дуже дивним чином і з великим поспіхом чомусь захищав Ленінський районний суд Полтави вже наступного дня! І коли М.Бродський неприховано виявляє свою пряму зацікавленість у певному розв’язанні конфлікту навколо НФЗ, то чи не є це явним захистом інтересів «Привату» радником Прем’єр-міністра України? Наголошую! Це робилося у прямому телеефірі 5 каналу! До речі, ці слова М.Бродського теж не потрапили у текст його опублікованого виступу вкрай заангажованою газетою «Свобода».

Таким чином, скандальна заява Михайла Юрійовича Бродського від 1 вересня 2005 року про корупцію в так званому «оточенні президента» була не чим іншим, як заздалегідь підготовленою провокацією, що неприховано переслідувала мету — переключення уваги громадськості від скандалу довкола Нікопольського феросплавного заводу та звинувачень тодішнього Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко у неприпустимому для такого високого урядовця лобіюванні інтересів фінансово-промислової групи «Приват», очолюваної мультимільярдером Ігорем Коломойським. Більше того, цією заявою прагнули перейти від захисту Юлії Тимошенко до нападу проти тих, кого найбільше боялися — випробуваних часом і справами соратників Президента України Віктора Ющенка, які були оголошені так званим «оточенням президента» та ще й звинувачені у тяжких гріхах — корупції.

Час показав, що жодне із голослівних звинувачень М.Бродського та його послідовників — О.Зінченка, М.Томенка і О.Турчинова — не знайшло свого підтвердження. Російський бізнесмен Абрамов, на якого посилався у своїй заяві М.Бродський, вже наступного дня спростував нісенітницю про плановану ним передачу «оточенню президента» 50 мільйонів доларів за сприяння купівлі Нікопольського заводу феросплавів, аукціон з продажу якого навть не був оголошенний тоді і не оголошенний досі, тобто, на час написання цієї книги.

До певного часу Ю.Тимошенко вдавала, що вона дистанціюється від скандальної заяви свого соратника і радника Ю.Бродського. У ЗМІ навіть говорилося, що Ю.Бродський звільнений з посади радника Прем’єр-міністра України. Однак згодом виявилось, що це чергова неправда, бо із цієї високої посади Михайла Юрійовича Бродського було звільнено щойно 15 вересня 2005 року розпорядженням вже нового уряду. Однак, гучні декларації про нібито звільнення М.Бродського після його скандальної заяви дали можливість Ю.Тимошенко ніби дистанціюватися від нього та лицемірно засуджувати його дії перед Президентом.

V. БРОДІННЯ
1. Гуртування соратників

Безумовно, що гострий конфлікт довкола Нікопольського феросплавного заводу, скандальний виступ М.Бродського на 5-му каналі та ситуація в секретаріаті Президента стали предметом пильного розгляду Ю.Тимошенко, О.Турчиновим і М.Бродським. Про що вони насправді говорили, ця трійця, мабуть, нізащо не признається, однак деякі їх подальші дії багато про що свідчать та відкривають завісу таємничості.

Виступ М.Бродського у прямому ефірі 1 вересня дивилася дружина О.Зінченка Ірина і в цей же вечір вона йому зателефонувала, розхвалювала його та подякувала за «державницьку позицію». У подальшому цей факт підтвердили і М.Бродський, і О.Зінченко. Треба думати, що таким чином між ними була встановлена духовна близькість. Розпочату М.Бродським справу скандалу в так званому «оточенні президента» у подальшому підняв на значно вищий рівень О.Зінченко.


2. Заява Ю.Тимошенко на засіданні Кабміну

Вранці 3 вересня прямо на засіданні Кабінету Міністрів України Прем‘єр-міністр України Юлія Тимошенко приголомшила всіх заявою, що російський бізнесмен Абрамов особисто повідомив їй про те, що він дав хабар у розмірі 50 млн. доларів секретарю Ради Національної безпеки і оборони України Петру Порошенку і голові фракції «Нашої України» у Верховній Раді України Миколі Мартиненку. Члени уряду і присутні були шоковані такою новиною. Фактично Ю.Тимошенко своїми словами підтвердила достовірність звинувачень, висловлених її радником М.Бродським двома днями раніше по «5-му каналу».

Такі дії Ю.Тимошенко вражають хоча б тому, що вона 2 вересня відмежувалася від оприлюднених М.Бродським звинувачень і навіть заявила про це Президенту. Що ж сталося впродовж однієї доби, аби так змінити і свою позицію, і заперечити свої ж слова? Якщо Юлія Володимирівна чесна і принципова, то чому вона не проявила солідарності з М.Бродським вже 2 вересня? Чому не мобілізувала на боротьбу із корупцією СБУ, яке тоді очолював її вірний соратник Олександр Турчинов? І нарешті. Навіщо так примітивно діяти прем’єру на засіданні уряду? Цілком зрозуміло, що 3 вересня

1 ... 8 9 10 ... 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фарисеї, або Неоголошена війна Україні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фарисеї, або Неоголошена війна Україні"