Читати книгу - "Війна у натовпі"

поляків. Перед початком церемонії до нас підійшла делегація від поляків і повідомила, що будуть бити китайців. Для них це не становило проблеми, адже на польських суднах не було помполітів. Характерно, що на церемонію не запросили моряків капіталістичних країн, чиї судна також стояли в порту.

Столи були рясно заставлені пляшками "Столичної" і в'єтнамської "Лами". Якість місцевої горілки залишала бажати кращого. На поверхні чарки плавала пляма сивухи, перед вживанням її належало піймати папірцем і викинути геть. І лише після цього, затиснувши вільною рукою носа, вихилити одним ковтком. А от ячмінне пиво було зовсім непоганим.

Заграла музика, почалися танці. Китайці роздавали значки із зображенням Голови Мао. Взяв і я. Поляк жбурнув китайський значок на підлогу, і бійка почалася. Німецькі та кубинські помполіти миттєво підняли своїх людей із-за столів і вивели у двір. Наших підвела жадоба. Дорвавшись до дармової горілки, вони не могли реагувати на події настільки ж швидко, як тверезі. Крізь натовп до нас прорвався добре-таки вже пошарпаний поляк і заволав:

— Слов'яни! Що ж ви дивитесь!

Користуючись перевагою в чисельності та живій масі, ми зім'яли китайців. Наступаєш чоботом на ногу китайця і б'єш в лоба — от і вся техніка. Споруда рухнула на наші голови, і клубок з добрих шести сотень чоловік накинувся на німців, які вже вкотре в своїй історії стали жертвами власної пунктуальності. їхні помполіти вишикували особовий склад і вирішили перелічити людей. Прийшовши до тями, німці також почали бити китайців, можливо через те, що їх легко було розпізнати з першого погляду. У бійці я загубив значок, про що і досі шкодую. Проте медаль якимсь дивом збереглася. В'єтнамці підігнали десяток вантажівок з солдатами. Однак їм заборонили втручатися в бійку, і вони лише розтягували на різні боки "воюючі сторони".

Одягнені ми були у в'єтнамську форму — сорочку і штани, але замість повстяних капців носили високі американські чоботи. Шорти, як і високі чоботи, слугували розпізнавальною ознакою нас, європейців — в'єтнамцям і на думку не спадало носити щось подібне. Вони вважали це ознакою розкладу. За це нас і зневажали.

Коли на допомогу підтягайся додаткові загони солдатів, ми прорвали кільце і, взявшись за руки та співаючи "Варяга", рушили до порту. При цьому з'ясувалося, що у німців існує якась своя пісня на той же мотив, а наша створена за принципом — "слова народні, музика теж вкрадена".

В порту ми порозкидали шлагбауми і будки з охороною та розбіглися по суднах. Підняли трапи й засіли, як у фортеці, чекаючи на подальший розвиток подій. Зранку прибув представник торгпредства. Нас з підбитими очима, з опухлими кісточками пальців зібрали в каю-компанії. "Попик" бігав навколо представника і запевняв:

— Мої не билися, мої не билися...

А в самого наполовину відірване вухо. Представник, як водиться, почав з погроз. Обіцяв кару по ниспадаючій: спочатк — "загнати на Магадан", після цього — "позакривати візи" і, нарешті, — "діти ваші за кордон ходити не будуть".

Після виконання обов'язку оголосили і думку керівництва: "А все-таки добре, що ви їх..." Ентузіазм був непідробний: "Так, ми ще можемо!"

Дмитро Корчинський

"ПОДОЛАТИ СЕБЕ, ВІДНОВИТИ ЦЕРЕМОНІАЛ"

Безглуздість цих убивств перевершує їх потворну жорстокість. І все ж таки, чому нас так притягує терор? Чому слова RAF, "Червоні бригади", "Сендеро Лумін-зо" сприймаються як символи? Символами чого вони є? Яка істина проглядається в їхніх вчинках, тотальних як афоризми, в їхніх висловлюваннях, що провокують на вчинки нас?

Ви думаєте, що істина сяє божественним світлом? Істина проявляється як ганьба, як смерть, як безглуздя. Свідчення цьому — біографія втіленої Істини. Справа не в тому, що тортури, а в тому, що кара ганебна.

"Син Божий розіп'ятий — мені не соромно тому, що це ганебно. І помер, і похований — це цілком можливо, бо не може бути. І той, кого поховали, воскрес — вірю цьому, бо це безглуздо" (Тертулліан).

Це для нас Воскресіння свято, а тоді це було безглуздя. Соціалізм і справді могла побудувати тільки нова людина. Людина, що вижила в революції та війні, пройшла через безліч повторюваних рухів, сенсу яких вона не розуміла, через ряд ударів по нирках, ударів по свідомості невідомо звідки, через втілення ірраціональних гасел, через втілення саме тих гасел, що були найменш раціональні, пройшла через все це, як через обряд, в якому зруйнувалися і попередній світ, і попередня свідомість, і цим самим було звільнено дорогу чистій волі. "У пустелі приготуй шляхи Господу".

Сенс обряду саме в тому, що він тривалий і незрозумілий, безглуздий, що він ставить себе поза старими поняттями, старим сенсом, що він звільняє місце для чистої волі ззовні. Самурая робить чайна церемонія, а не фехтування. Піхотинця робить стройова, а не стрільби. Аби стати буддистом, недостатньо знайомства з великою і малою колісницями. Потрібно років з десять покрутити молитовний барабан.

Обрядовим діям можна приписувати той або інший сенс, але свідомі дії, якими спочатку є будь-який обряд, власне обрядом стають тоді, коли вони механізуються, коли людина обмежується припущенням, що, можливо, деякий сенс все ж таки є. І чим більше механічності, чим менше сенсу, тим більше це — обряд.

Життя може сприйматися як обряд тільки за наявності попереднього знайомства з обрядом. Сенс обряду полягає в тому, щоб життя почало сприйматися як обряд.

Віра вимагає обряду. І це означає: маєш те, що віриш. Не "у що віриш", а "що віриш". Віра — не акт сприйняття, не акт простого відношення, але акт творіння. Істину не пізнають, істину створюють.

Уявіть себе в Західній Німеччині початку сімдесятих. В голові у вас тотальність, а навколо — мільйони, яким байдуже; свині, яких не цікавите ані ви, ані ваші алюзії Червоної армії. І ви єдина людина серед свиней. Ви бачите тільки свиней: день, місяць, рік, двадцять років ви ходите серед свиней, останні люди загинули в 45-му, наступні з'являться років через тридцять і ви їх не побачите, — є свині та свиняче багно в якості предмета і форми мистецтва — воно ж як накопичення капіталу і політичний процес. Природно, ви візьмете бомбу і потягнете її в універмаг. Ви будете апелювати до сатани.

Бог створив усе. Сатана зробив усе це цікавим.

Полковник Боровець

КАЗАХСТАН

Керувати двома третинами Казахстану для Назарбаєва не становило особливих проблем, позаяк кочівники їх не створюють. А от зі слов'янським населенням цілинних земель клопоту більше. На півночі Казахстану індустрія вийшла з "зон". До