read-books.club » Фентезі » Син Нептуна, Рік Рірдан 📚 - Українською

Читати книгу - "Син Нептуна, Рік Рірдан"

77
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Син Нептуна" автора Рік Рірдан. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 8 9 10 ... 114
Перейти на сторінку:
цього металу — небесна бронза. Він згубний для чудовиськ, як імперське золото, але навіть більш рідкісний.

— Імперське золото? — перепитав Персі.

Рейна дістала свій кинджал із піхов. Без сумнівів, клинок був золотим.

— Метал освятили у давні часи в римському Пантеоні. Таємниця його існування зберігалась імператорами — із його допомогою римські герої вбивали чудовиськ, які загрожували імперії. Колись у нас було більше подібної зброї, але зараз... що ж, маємо що маємо. Я користуюсь цим кинджалом. У Хейзел — спата, кавалерійський меч. Більшість легіонерів носять коротші мечі, що називаються «гладіус». Але твій меч узагалі не римський. Це ще одна ознака того, що ти не звичайний напівбог. І твоя рука...

— Що з нею? — поцікавився Персі.

Рейна показала своє передпліччя. Персі тільки тепер помітив, що на внутрішній стороні руки вона має татуювання: літери SPQR, схрещені меч і факел, а під ними чотири паралельні лінії, наче для відзначення рахунка.

Персі глянув на Хейзел.

— Вони є у кожного з нас, — підтвердила вона, показавши руку. — В усіх повноправних легіонерів.

У татуюванні Хейзел так само були літери SPQR, однак вона мала лише одну смужку, і символ був інший: чорний знак, схожий на хрест, увінчаний здійнятими над головою руками:

Персі поглянув на власні руки. Декілька подряпин, бруд і шматок сирної ковбаски, але. жодних татуювань. .

— Отже, ти ніколи не входив до складу легіону, — промовила Рейна. — Ці символи неможливо видалити. Я гадаю, що може...

Вона потрясла головою, наче відкидаючи думку.

Хейзел нахилилась уперед.

— Якщо він стільки часу протримався одинаком, можливо, він зустрічав Джейсона. — Вона повернулась до Персі. — Ти коли-небудь зустрічав такого напівбога, як ми? Хлопець у пурпуровій футболці із символами на руці...

— Хейзел, — голос Рейни став суворим. — Персі й без цього є про що турбуватися.

Персі торкнувся кінчика свого меча, і Анаклузмос стиснувся до форми ручки.

— Я ніколи не бачив нікого, схожого на вас. Хто такий Джейсон?

Рейна невдоволено поглянула на Хейзел.

— Він мій... був моїм колегою. — Вона вказала рукою на другий порожній стілець.

Легіон зазвичай має двох обраних преторів. Джейсон Грейс, син Юпітера, був нашим претором, перш ніж зник у жовтні минулого року.

Персі спробував підрахувати. Коли він жив у лісі, то нечасто дивився на календар, але Юнона сказала, що зараз червень.

— Тобто його немає вже вісім місяців, а ви його не замінили?

— Він може бути живим, — сказала Хейзел. — Ми не втрачаємо надії.

Біль скривив обличчя Рейни. Здавалось, цей хлопчина Джейсон був для неї кимось більшим, ніж просто колегою.

— Претором стають тільки двома шляхами, — промовила Рейна. — Або легіон здіймає когось на щит після значної перемоги на полі битви, а в нас поки що не було значних битв, або ми влаштовуємо вибори на Святі Фортуни, увечері двадцять четвертого червня. Це за п’ять днів.

Персі здійняв брови.

— Святі тунця[10]?

— Фортуни, — повторила Хейзел. — Це богиня удачі. Усе, що відбувається під час свята на її честь, може вплинути на решту року. Вона може подарувати табору везіння... або безліч неприємностей.

Рейна і Хейзел обидві поглянули на порожній стенд так, наче думали про те, що звідти зникло.

Спиною Персі пройшовся холодок.

— Свято Фортуни... горгони згадували про нього. І Юнона. Вони казали, що цього дня на табір нападуть, і щось про могутню богиню на ім’я Гея, і про військо, і про звільнення Смерті. Хочете сказати, що це вже цього тижня?

Пальці Рейни стиснулись на піхвах кинджалу.

— Ані слова про це за межами цієї кімнати, — наказала вона. — Я не дозволю сіяти паніку в таборі.

— Отже, це правда, — сказав Персі. — Ти знаєш, що повинно статись? Ми можемо якось завадити?

Персі щойно зустрів цих людей. Він навіть не певен був, чи Рейна йому подобається. Але хотів допомогти. Вони напівбоги, так само як і він. У них спільні вороги. До того ж Персі пам’ятав, що сказала йому Юнона: під загрозою опинився не тільки цей табір. Його старе життя, боги, цілий світ під загрозою знищення. Що б не назрівало, воно мало величезне значення.

— Поки що годі розмов, — промовила Рейна. — Хейзел, відведи його на Священний пагорб. Знайди Октавіана. Дорогою можеш відповісти на запитання Персі. Розкажи, йому про легіон.

— Так, Рейно.

У Персі досі постало стільки запитань, що здавалось мозок от-от вибухне. Але Рейна чітко дала зрозуміти: розмову скінчено. Вона сховала кинджал у піхви. Металеві пси піднялись і загарчали, випроваджуючи Персі.

— Щасти з ауспіціями, Персі Джексоне, промовила вона. — Якщо Октавіан дозволить тобі жити, можливо, ми більше поговоримо... про твоє минуле.

IV ПЕРСІ

Дорогою з табору Хейзел пригостила його еспресо і вишневим кексом, що купила у Бомбіло, двоголового торговця кавою.

Персі за секунду проковтнув кекс і взявся за напій.

Кава була неймовірною. «Тепер, — подумав хлопець, — помитись би, перевдягнутись, подрімати — і я буду, як новенька монетка. Можливо, навіть з імперського золота».

Він побачив, як гурт дітлахів у плавках і з рушниками прямує до будівлі, з купи димоходів якої валила пара. Зсередини лунали сміх і плескіт води, наче там був басейн — Персі такі місця були до вподоби.

— Лазня, — промовила Хейзел. — Сподіваюсь, ми встигнемо туди до вечері. Поки не побував у римській лазні, уважай, що й не жив.

Персі зітхнув, смакуючи наперед.

Чим ближче до головних воріт, тим більшими і гарнішими ставали бараки. Навіть привиди виглядали краще — з вишуканішими обладунками і яскравішим світінням. Персі спробував розшифрувати прапори та символи перед будівлями.

— Ви поділені на різні будиночки? — запитав він.

— Щось на кшталт цього. — Хейзел швидко присіла, і просто над її головою пронісся хлопчина на велетенському орлі. — У нас є когорти, у кожній когорті приблизно по сорок підлітків. Когорти поділені на бараки, по десять... сусідів по кімнаті, так би мовити.

Математика ніколи не давалася Персі легко, але він усе ж спробував помножити.

— Хочеш сказати, у таборі дві сотні підлітків?

— Приблизно.

— І всі вони діти богів? А боги не нудьгують.

Хейзел розсміялась.

— Не всі з них діти старших богів. Існують сотні молодших римських богів. До

1 ... 8 9 10 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Син Нептуна, Рік Рірдан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Син Нептуна, Рік Рірдан"