Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

У головному залі палацу вже майже всі зібралися, коли Джейн непомітно для всіх зайшла з крайнього входу і стала в темному кутку залу. Сьогоднішній день був настільки чудовим, що вона не хотіла, щоб хтось із дам і вельмож засмічував враження про нього, своєю дурною балаканиною.

На високому помості, встановленому біля величезних вікон залу, сиділа вся Верховна Рада. Коли шум і гам нарешті вляглися, з місця піднявся глава Ради - Філіп Шандер, розмови різко стихли й серед тиші, що настала, він, голосно прокашлявшись, заговорив:

— Шляхетні пані та вельможі, радий вітати вас на знаменній події для всіх нас – оголошення нареченої короля Фелікса, і відповідно нашої майбутньої королеви!

Усі зааплодували.

— На жаль, всупереч нашій традиції, оголосити наречену особисто король не зможе.

По залу пройшли обурені зітхання. Всі дивувалися, що могло перешкодити королеві, оголосити власну наречену. Дехто схвильовано переглядався, хвилюючись, чи не сталося щось серйозне і невідкладне в одному з сіл Айронвуда.

— Річ у тім, що у короля Фелікса з'явилися вкрай важливі справи, виконання яких так необхідне для нашого з вами процвітання. Але не варто хвилюватися, шановні пані та вельможі, прошу вибачити великому королеві, як тільки він повернеться, то відразу ж привітає свою наречену із заручинами. А поки що Верховна Рада з великим задоволенням оголосить майбутню королеву.

Половина молодих дівчат присутніх у залі нетерпляче заметушилися на місці, бажаючи краще почути слова Філіпа Шандера. Інші присутні почали пошепки обговорювати один з одним страшні припущення про те, що за нагальні справи з'явилися у короля. І лише одна Джейн розуміла, що він не має жодних справ, він відсутній через погане самопочуття – він витратив багато сил на зцілення Таяни. У неї раптом виникло сильне бажання залишити всіх цих людей і помчати до кімнати короля. Запитати про його здоров'я, запропонувати свою допомогу. Чого це вона почала його жаліти? Розчулилася його вчинком чи просто в ній заговорив лікар, який хоче вилікувати хворого? У будь-якому разі ця витівка дурна і він лише посміявся б з неї або виставив за двері, як завжди. Тим більше зараз оголосять його наречену, і вона зможе сама подбати про нього.

Шандер прокашлявся:

— Прошу тиші, — присутні затихли, — ім'я майбутньої королеви — Касандра Вернійська.

"Як несподівано" - подумала Джейн. Але, попри очікуваний результат, вона незрозуміло чому почувала себе в сум'ятті. Люди плескали в долоні й вигукували радісні привітання майбутній королеві. Касандра світилася від щастя, а решта жінок заздрісно дивилася їй услід, поки вона підіймалася на підмосток. Касандра з гідністю королеви мовила вдячну промову і обіцяла бути найпрекраснішою королевою. А тим часом усередині Джейн наростала діра: неосяжна, чорна, що засмоктувала все глибше і глибше. Вона дивилася на осяяне обличчя Касандри, і весь ранковий радісний настрій Джейн зникав з кожною миттю. Що з нею відбувається?

Наречена короля, спілкувалася з Джейн привітніше за всіх жінок. Та й взагалі – Джейн вважала Касандру справді непоганою дівчиною та гарною людиною. Але чому тоді вона не відчуває радості, почувши, що саме вона стане нареченою короля? І яке їй взагалі діло, до того, хто буде його дружиною?

Ні, Джейн не така, як усі панночки. Фелікс абсолютно не цікавить її, як чоловік. Не цікавить. Не цікавить. Скільки разів вона повторила це у голові?

Джейн, різко розвернувшись, вийшла із зали. Вона вмовляла себе, що все, що відбувається в Айронвуді не має значення, адже можливо вже дуже скоро, вона повернеться додому.

                                                                                  * * *

   Сонце незвично сліпило своїм промінням, часом Феліксу доводилося прикривати очі руками. Прекрасна ясна погода тривала вже тиждень і, звісно, була відображенням його настрою. За пересудами мешканців села та мешканців палацу, зміни в погоді були пов'язані з радістю короля у зв'язку з майбутнім весіллям. Але насправді все було інакше.

Він з дитинства знав, що саме Касандра стане його дружиною. Ще дітьми вони разом грали, ходили до бібліотеки, а в юності засідали на важливих зборах, як діти знатних персон. Весілля з нею обіцяло йому все, те, що він одного разу втратив: рідних та близьких людей, свою власну родину. Здавалося, всього цього він чекав ще тоді – в дитинстві, юності, а потім ці мрії загубилися за сірими буднями та однаковими днями. Та що там за буднями! Навіть свята проходили під флером сірої бляклої вуалі. Так і його прийдешнє весілля не несло в собі нічого радісного.

Але все ж таки, зміни в погоді не були випадковими. У його серці справді оселилася невідома радість, яка пофарбувала звичайні речі у яскраві кольори. Наприклад, вчора проходячи парком, він звернув увагу на те, як майстерно вирізаний візерунок на дерев'яній лаві, хоча проходив тут раніше багато разів. Він знав, із чим пов'язана ця радість, але до кінця не усвідомлював її природи. Ця маленька дівчинка з сірого будинку похитнула щось у ньому, зсунула його світ в інше русло. Він так довго вірив, що абсолютно байдужий до всіх цих людей, але чому тоді він такий радий, що дівчинка здорова?

Її звуть Таяна. Дивно, він ніколи не запам'ятовував імен простих мешканців, крім тих, з ким постійно мав справу у роботі. А зараз запам'ятав…