Читати книгу - "Наречена для дракона. Частина 2, Марія Люта"

- Батьку, ти ж не думаєш, що ми всі погодимося чекати, поки леді Анна ознайомиться з нею, перекладе з древньоурської і вирішить посвятити нас у цю таємницю?

- О, звичайно ж ні, Арагварде. Я з задоволенням розкрию вам цю загадку. Легенда про Істинну - повна нісенітниця.

Повисла тиша.

Багратіон же відкрито насолоджувався враженими обличчями усіх присутніх. Врешті батько Арденса не витримав і розливно засміявся.

- Ну, не зовсім нісенітниця, звичайно. Навіть навпаки – вона переважно правдиво описує усі події. Але! Але стосується лише двох конкретних родів, а на інших драконових коханих не поширюється і на дракониць їх не перетворює, не впливає на здатність виносити дитину та не гарантує вічного щастя. Тобто, це лише історія одного великого кохання, а також, як виявилося, причина того, чому померло Серце драконів, прирікаючи все наше плем'я на повільне згасання.

Отже, що сталося насправді з Драком і Аратою? Як каже легенда, частина роду Чаусів, на яких навіювання Ода ще продовжувало діяти, забрали Арату і перекочували за Драконові гори, непогано там влаштувавшись. А Драку Всемогутньому Великий Од вселив забути вигляд своєї коханої, щоб він не міг її знайти. І ця частина легенди абсолютно правдива, за винятком, звичайно ж, Ода – той уже давно упокоївся, і йому незаслужено приписали заслуги якогось іншого мага-менталіста.

Арата не могла забути коханого попри те, що сам король вирішив на ній одружитися. І вдосвіта передбачуваного дня весілля Арата вирішила втекти. Але не змогла: родичі наздогнали її, і вона - чи навмисно, чи випадково, зараз уже ми не дізнаємось, - кинулась в ущелину. І тут сталося диво: вона перетворилася на драконицю! Хоча фактично ніякого дива не сталося, адже Арата завжди була драконицею. Так чи інакше, давня кров прокинулася в дівчині у цей небезпечний для життя момент і майже врятувала її, та навіювання Ода теж продовжувало діяти, роздираючи її душу навпіл... Тому Арата не змогла долетіти до краю, а розбилася об гостре каміння. – Імператор замовк, пронизливо дивлячись на мене, як і всі інші присутні. Я ж затремтіла і прикрила очі, ховаючи сльози. Арденс обійняв мене, заспокоюючи, і поцілував волосся. Стисла, скупа на емоції розповідь Багратіона викликала в мені цілий шторм почуттів, змушуючи пережити все знову: і політ, і надію, і боротьбу, і розпач. І полегшення, що моя історія склалася інакше.

Давши мені трохи часу прийти до тями, лорд Багратіон продовжив:

- Драк Всемогутній тоді впізнав свою кохану і схибнувся від горя. Тоді померло і Серце, порушилася цілісність кільцевого силового артефакту, згас щит навколо Загір'я, почалися проблеми із виношуванням дітей. Таємне протистояння драконів і магів-менталістів тривало ж дотепер. Менталісти навіть якось примудрилися вписатися до імператорського роду... Але зараз війні кінець. Адже Серце ожило, а проти ментальної магії знайдено захист. І дуже показово, що знайшов його разом із леді Луїзою Чароїз представник роду Чаусів, – імператор вдячно кивнув Кіту. - Ми ж доопрацюємо його, посилимо... І тоді, Анно, ти знову зможеш обертатися та літати. Хоча, знаєш, мені здається, що згодом ти і так позбавишся проклятого навіювання, - Багратіон, не приховуючи усмішки, підморгнув Арденсу.

Я ж вражено мовчала, думаючи про те, що наші історії з Аратою були схожі, як дві краплі води. Чи варто говорити, що коли імператор закінчив розповідь, усі присутні дивилися на нас із Арденсом. Але ми з Арденсом дивилися на Аларая.

- Тобто ти знав правду, а мені у Драковій фортеці все одно розповів гарну казку зі щасливим кінцем? Чому?

- Аларай, навіщо ти збрехав Анні? - жорстко вторив мені Арденс.

Аларай підвівся і заспокійливо підняв руки:

- Якщо ви про те, що я спеціально підбурював Анну кинутись у прірву - то ні.

- Аларай... - з натиском мовив Арденс.

- Гаразд, я думав, що вона злетить. І я сподівався, що це відновить Серце та щит.

- Ціною життя Анни?

– Ні. Я був певен, що вона виживе.

- І чому ж? Адже ти знав про її ненависть до драконів і не міг не пов'язати це з давнім навіюванням Ода.

- Якраз тому. Її ненависть говорила про те, що давня кров у ній сильна і дракониця зможе прокинутися. А навіювання Ода? Завдяки чудовому артефакту леді Луїзи вона мала більше шансів долетіти до краю, ніж  Арата.

- Ти помилився.

- Чому ж? Адже Анна жива. Артефакт спрацював, просто його сили виявилося замало, – Аларай кивнув на медальйон Луїзи. І справді, той зараз був порожнім. - Якби не втручання Філіпа, то Анна пройшла б далі і, напевно, долетіла б сама.

- Вона мало не розбилася! Я лише дивом встиг!

- Вибач, брате. І, Анно,  щиро перепрошую. Це була моя помилка. Мені справді шкода. Але не забувайте, що коли я розповів Анні легенду, війська Арати були на нашій землі і питання оживлення Серця та щитів стояло вкрай гостро.

Я примружилася. Добрі наміри Аларая були мені теоретично зрозумілими, все ж таки ризик смерті всього лиш однієї людини во ім'я припинення цілої війни можна вважати виправданим. Тільки от коли особисто опиняєшся на місці цієї самої однієї людини - приємного мало.

- Підозрюю, що у свою чергу лорд Бальтазар діяв навпаки і намагався відговорити та залякати тебе. Тому що теж вірив, що ти злетиш і це оживить Серце. А він якраз не був у цьому зацікавлений. Так чи інакше, ми обоє помилились. Серцю не потрібно було видовищних польотів, між вами з Арденсом, мабуть, щось сталося, і артефакт ожив і так, на наше щастя.

Так, я тоді зрозуміла, що мені неважливо, що Арденс дракон, моя ненависть пішла, залишивши лише кохання.

Однак питання до Аларая були не тільки в мене і Арденса.

- На щастя? - тепер Арагвард нахилився вперед і пильно подивився на свого брата по матері. - Я радий, що ти опинився на нашому боці, але все ж таки у мене викликають сумнів деякі деталі.