Читати книгу - "Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика."

Б.В. Волженкін зазначає, що, як правило, наведені у п. 11 названої постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 30 березня 1990 р. № 4 варіанти перевищення службових повноважень вказуються і у кримінально-правовій літературі з додаванням ще одного виду: вчинення службовою особою дій одноособово, хоча вони могли бути вчинені тільки колегіально (Волженкин Б.В. Служебные преступления: Комментарий законодательства и судебной практики. — СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. — С. 136–137. Див., також: Галахова А.В. Превышение власти или служебных полномочий. Вопросы уголовно-правовой квалификации. — М.: «Юридическая литература», 1978. — С.30–31; Курс российского уголовного права. Особенная часть / Под ред. В.Н. Кудрявцева и А.В. Наумова. — М., 2002. — С.852; Российское уголовное право. — Том 2. Особенная часть / Под ред. А.В. Иногамовой-Хегай, В.С. Комиссарова, А.И. Рарога. — М., 2003. — С.623; Российское уголовное право. — В 2 т. — Т.2: Особенная часть: учеб. / Г.Н. Борзенков [и др.]; под ред. А.В. Иногамовой-Хегай, В.С. Комиссарова, А.И. Рарога. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. — С.504–505; Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации: (постатейный) / [Дуюнов В.К. и др.]; Отв. ред. Л.Л. Кругликов. — М.: Волтерс Клувер, 2005. — С.892).

Як приклад перевищення влади або службових повноважень у вигляді вчинення одноособово службовою особою дій, які можуть бути вчинені лише колегіально, А.П. Кузнецов називає прийняття особисто керівником районного представницького органу рішення, прийняття якого можливе лише колегіально на засіданні (Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации: (постатейный) / Отв. ред. Л.Л. Кругликов. — М.: Волтере Клувер, 2005. — С.892).

Аналізуючи позицію Пленуму Верховного Суду СРСР в його постанові від 30 березня 1990 р. № 4 та висловлені в кримінально-правовій літературі погляди щодо видів перевищення службових повноважень, Б.В. Волженкін зазначає, що спільним для всіх цих випадків є те, що службова особа вчинює дії, що явно виходять за межі прав і повноважень, наданих їй законом, та що неправомірні дії службової особи при перевищенні службових повноважень, як і при вчиненні інших службових злочинів, повинні бути безпосередньо пов'язані із службовою діяльністю суб'єкта, коли він виступає не як приватна, а як офіційна особа. Відповідальність за перевищення службових повноважень настає лише у тому випадку, коли службова особа володіла якими-небудь повноваженнями щодо потерпілої фізичної особи або до організації, права і інтереси яких суттєво порушені службовою особою, тобто дії службової особи мають бути пов'язані зі статусом службової особи (Волженкмн Б.В. Служебные преступления: Комментарий законодательства и судебной практики. — СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. — С. 137).

Зазначимо, що ст. 286 КК РФ передбачена відповідальність за вчинення службовою особою дій, що явно виходять за межі її повноважень і потягли суттєве порушення прав та законних інтересів громадян або організацій чи охоронюваних законом інтересів суспільства чи держави, а сама стаття має назву "Перевищення службових повноважень". Таким чином, у ст. 286 КК РФ не говориться про перевищення влади і це, очевидно, правильно, оскільки перевищення влади є нічим іншим, як різновидом перевищення службових повноважень.

О.Я. Светлов у свій час писав, що перевищення влади або службових повноважень близько стикається зі зловживанням владою або службовим становищем., що між цими складами злочинів незначні відмінності. Перш за все перевищення влади або службових повноважень може бути вчинене лише шляхом дій, тоді як зловживання владою або службовим становищем — і шляхом бездіяльності. По-друге, перевищення влади або службових повноважень може бути вчинене з будь-яких мотивів. У цілому ж, на його думку, інколи майже неможливо визначити, де службова особа, зловживаючи службовим становищем, вчинює дії всупереч інтересам служби, а де ці дії явно виходять за межі наданих їй прав і повноважень (Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. — Киев: «Наукова думка», 1978. — С.173, 181), з чим слід погодитись.

В.О. Навроцький відмінність між зловживанням владою або службовим становищем та перевищенням влади або службових повноважень вбачає в тому, що при зловживанні службовим становищем службова особа діє в межах своєї компетенції, вчиняє дії, які вона в принципі вправі вчиняти, перебуваючи на відповідній посаді, а для перевищення влади або службових повноважень характерним є вихід за межі компетенції (Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. — С.499).

М.І. Мельник принципову відмінність між перевищенням влади або службових повноважень та зловживанням владою або службовим становищем вбачає в тому, що при перевищенні влади або службових повноважень службова особа вчиняє те чи інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції (вона виходить за межі наданих їй повноважень, діє у незаконний спосіб (незаконними методами), а при зловживанні владою або службовими повноваженнями службова особа в межах її повноважень, визначених законом, використовує їх всупереч інтересам служби. Відмінність між цими злочинами М.І. Мельник також вбачає в тому, що "на відміну від загального складу зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), перевищення влади або службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності" (Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. — 3-тє вид., перероб. та доп. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Атіка, 2005. — С.852).

В.І. Тютюгін принципову відмінність між перевищенням влади (ст. 365 КК) та службовим зловживанням (ст. 364 КК) вбачає в характерній ознаці об'єктивної сторони перевищення влади, а саме в тому, що при вчиненні цього злочину винний хоча і здійснює якісь "службові" дії, проте вони не тільки не входять до його компетенції, а навпаки, явно (вочевидь) виходять за межі наданих прав і повноважень (Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Видання третє, перероб. та доповн. — X.: ТОВ «Одіссей», 2006. — С.989), а при вчиненні службового зловживання винний хоча і діє всупереч інтересам служби, проте використовує для цього повноваження, надані йому за службою, і діє в межах (рамках) цих повноважень. Тому будь-яке злочинне використання винним свого службового становища, але у межах наданих йому повноважень (тобто за відсутності виходу за ці межі), не може кваліфікуватися за ст. 365 КК (ВВСУ. — 2001. — № 3. — С. 13–14).

Аналіз судової практики УРСР за 1968–1978 рр., проведений О.Я. Свєтловим, засвідчив, що судами не було розглянуто жодної кримінальної справи за ч. 1 ст. 166 КК