Читати книгу - "Зерно правди"

— Я й не сумніваюся.

Трохи полежали мовчки.

— Мене це лякає, так плекати ненависть стільки років. Та коли читаю документи справи Вайсброта...

— То що?

— Це повоєнне озвіріння, тут ніколи про таке не говорили, хіба часом хтось із науковців чи варшавських журналістів витягне на світ Божий, але його навіть ворогом номер один не вважають, про це просто не говорять та й годі.

— Сандомир не виняток. Уся Польща така.

— Не можу собі цього не уявляти. Як ці люди після таборів повертаються додому, весь час згадуючи про стоси трупів, сподіваючись, що може, дивом уціліли їхня ванна й кухня, що діставшись місця, вони заварять собі чаю, виплачуться і якось вдасться повернутися до життя. Але на їхній кухні вже хтось стоїть, їхнє життя стає комусь на заваді, однокласник повернувся на тиждень раніше, то його вже замордували й повісили на березі. Тобто я знала, що такі речі траплялися, але Вайсброт — реальна людина, я бачу, як він гатить кулаками об стіну в камері «Назарету» і ридає, а за кількасот метрів помирає його дружина, бо акушерка злякалася єврейки. Гадаєш, вона померла у Вільчура на руках? Йому, певне, було тоді років чотири або п’ять.

— Це його не виправдовує.

— Ні. Але допомагає зрозуміти.

Задзеленчав телефон. Шацький підняв трубку й схопився з ліжка.

— Звичайно, я вже біжу, чекатиму на зупинці.

— Що трапилося?

— Донька до мене приїхала на вихідні..

— Ой, чудово, то прийдеш завтра з нею?

— Як це?

— Ти ж збирався до нас на гриль. Забув?

6

Від навали думок та емоцій болить голова. Міряє кроками приміщення, але простору мало, годі находитися, хоч він і звик до цього. Не може зосередитися, не може наважитися, як зазвичай не може нічого вирішити. Знає, що найрозсудливіше визнати, що це кінець, забути про все. Зайвий ризик, жодної з нього користі, зате можна все знищити, знівечити, усе! Він це знає, але не може відмовитися, не цього разу. Крім того, може, ризик не такий уже й великий.

Розділ одинадцятий

субота, 25 квітня 2009 року

Міжнародний День усвідомлення небезпеки від шуму. Єгипет відзначає 27-му річницю виведення ізраїльських військ із півострова Сінай, ірландські соціал-демократи та зелені — перемогу в дострокових парламентських виборах, а Аль Пачіно й Анджей Северин святкують день народження. Світ охоплений істерією через свинячий грип. У Німеччині анонімний колекціонер платить 32 тисячі євро за акварелі пензля Адольфа Гітлера, які зображують сільські пейзажі. Кристіан Цімерман викликає скандал у США, заявивши під час концерту, що не гратиме в країні, чия армія хоче контролювати весь світ. На батьківщині піаніста партія «Закон і справедливість» вимагає від Міністерства національної оборони пояснення, чому солдати почесної варти не беруть участі в урочистих месах; Міністерство відповідає: «Бо якщо зімліють від тривалого стояння струнко, то можуть заподіяти комусь кривду багнетом». У податкових інспекціях усієї Польщі день відкритих дверей, наступного тижня закінчується термін розрахунків з фіскальними органами. В Окружному музеї в Сандомирі відкрито виставку тектографії та унікальних книг Гжегожа Мадея. Сухо, сонячно, трохи тепліше, ніж учора, але не вище, ніж 17 градусів.

1

Він боявся зустрічі з дитиною, і хоча нікому в цьому би не зізнався, того п’ятничного вечора їхав забрати доньку з автовокзалу, сповнений тривоги й непевності. Сандомирський автовокзал знаходився неподалік єврейського цвинтаря, там, де він кілька днів тому наказав затримати любителів націонал-соціалізму. А взагалі Шацький дивувався, що відбувши свої сорок вісім годин у цюпі, ніхто з них не збирався малювати йому зірку Давида на дверях чи просто натовкти пику.

Гельця вилетіла з автобуса щаслива й усміхнена, сповнена одинадцятирічного смутку, захоплення й співчуття. Співчуття, бо пов’язка на його руці виглядала доволі серйозно, а захоплення, оскільки телевізійні новини в поєднанні з бурхливою уявою дівчинки створили образ героя, що незважаючи на небезпеку, бореться зі злом і несправедливістю.

Вони провели дуже приємний вечір за піцою й чудовий ранок, найважливішими елементами якого була прогулянка (з доганялками й грою в бадмінтон) над Віслою і сніданок у «Малій» із кавою, гарячим шоколадом і солодкими налисниками. Прокурор Теодор Шацький дивився на заглиблену в читання пошарпаного коміксу каштановокосу доню, яка саме почала перетворюватися із гарненької дівчинки в дещо незграбного підлітка, і вперше за багато днів відчував спокій. Не втому, а саме спокій. А Гельця, якимсь шостим, притаманним донькам чуттям, збагнула, що батько пережив кілька важких днів, тож не викидала йому коників, не влаштовувала істерик і сцен, мовляв, вона хоче, аби все було, як колись, інакше вона ніколи більше не буде щаслива.

А потім поїхали в гості до Басі й Анджея Собераїв.

Сам план відвідин Басі та її чоловіка, мало того, що з дитиною, то ще й на додачу після вчорашнього пристрасного вечора видавався йому водночас курйозним і привабливим, а єдине, що заважало Шацькому насолоджуватися цією двозначною ситуацією, це майбутня розмова з Вільчуром. Він радо переніс би її на понеділок, але не міг. Бо якби Вільчур вирішив зізнатися, а Шацький припускав, що він зробить це раніше чи пізніше, то це додатково підкріпило б рішення про тимчасове затримання.

Та наразі він відігнав думку про Вільчура й радісно пересадив свою сміхотливу доню над низеньким парканчиком садка Собераїв, а тоді й сам його перескочив, що видалося йому дуже спортивним, проте було можливим тільки тому, що парканчик сягав йому до колін.

Гельця та Анджей Соберай швидко знайшли спільну мову, головно завдяки небаченим пристроям, що їх його донька, типове дитя багатоповерхівки, досі не бачила. Вона вже встигла натішитися секатором і косаркою для трави, а тепер надійшла черга поливального шланга, який, судячи з її реакції, був для неї чимсь на зразок священного Грааля класної забави.

— Ну, нарешті ти не виглядаєш, наче Йозеф К.

Справді, Шацький не повторив своєї нещодавньої помилки, і прийшов до Собераїв у джинсах і старому гольфі, костюм, який він збирався одягти на допит, залишився зачохленим у машині.

— А ти нарешті не скидаєшся на харцерку, — не залишився в боргу Теодор.

Сиділи разом за столиком на терасі.

— Збирай бабки на будинок із садом! — гукнув з-під живоплоту Соберай. — У цієї малої