Читати книгу - "Зерно правди"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Шацький розгорнув коричневий папір, усередині була прокурорська тога, чорнота якої давно більше не була чорною, а облямівка — червоною.
— Батько попрохав віддати її тобі. Сказав, що більше не хоче на неї дивитися, хоче померти, дивлячись на мене, а не на цю ганчірку, яка була його маскарадом усе життя. І що я мушу віддати її тобі, бо тільки ти нею скористаєшся. Бо ти начебто розумієш те, чого не розумію я, тільки не знаю, що він мав на увазі.
«Що всі брешуть», — подумав Шацький.
Він нічого не сказав, відклав тогу й коміром халата витер цівочку води, яка спливала з білого волосся на щоку. Кивком голови запросив Басю досередини, міркуючи, навіщо вона до нього прийшла. Хотіла поговорити про справу? Про вбивства? Трупи, провину й ненависть? Він із гіркотою подумав, що для таких випадків він чудовий співрозмовник, кращого в Сандомирі годі й знайти.
Говорити не хотілося. Сів на дивані, щедро хлюпнув віскі до стареньких тонкостінних склянок. Соберай сіла поруч, випила душком. Теодор здивовано глянув і налив знову. Вона знову вихилила все одним ковтком, кумедно закліпала, поводилася мов дитина, яка боїться зізнатися, що розбила вазу, хоча про це однаково от-от довідаються. Заклала за вухо пасемко волосся й глянула на Шацького з нервовою, ледь винуватою посмішкою.
«Заради Бога, не сьогодні», — подумав він. Він і справді був неймовірно, жахливо втомлений.
Попри це нахилився й поцілував свою колегу по роботі, роздумуючи, хочеться йому цього чи ні. Вона йому подобалася, дуже подобалася, щодня сильніше, але він не міг сказати, що між ними спалахує роман чи пристрасть, про кохання годі й говорити. Якби він мав назвати це почуття, то вжив би слово «дружба».
Проте вирішив принаймні зараз не витрачати час на теорії. Цілуючи, затягнув Басю до ліжка й почав обережно, але рішуче роздягати.
— Бо якщо ти не хочеш, то скажи, інакше я паскудно почуватимусь. Я ніколи досі не була в такій ситуації, — вона підняла руки, щоб Шацький міг стягнути з неї тонкий амарантовий гольф, — і я не дуже знаю, як поводитися. Просто мені дуже хотілося, але якщо ти не хочеш...
— Нічого не поробиш, доведеться себе примусити, — відповів він, водячи пальцем по її обсипаному веснянками викоті, який нагадував картинку «з’єднай крапки», тоді помандрував над кісточками тіснуватого бюстгальтера під колір светра, і дістався заглибини пупка.
— Варшавський жартик. Чесно, я не певна, чи впораюся, — проте засміялася, коли він із виглядом шибеника зазирнув їй за трусики. Які, до речі, були ледь затісні і врізалися в тіло, утворюючи над гумкою зворушливу складочку.
Клац.
— Агов, отой пакуночок, що ти отримала в середу...
— Ну так, звісно, можеш з мене посміятися, бо я хотіла вбрати для тебе щось гарненьке. Уяви собі, що в Сандомирі немає десятка крамниць із фірмовою білизною. Але я, звичайно, не подумала, що за зиму погладшала на розмір і — о-о-о, воно не має суперестетичного вигляду, пробач...
Шацький голосно засміявся.
— Знімімо це швидше, перш ніж залишаться червоні сліди.
— Уф-ф-ф, дяки.
Вони знову почали цілуватися, обоє вже були голі, аж раптом Соберай сіла на ліжку й сором’язливо прикрилася ковдрою. Глянув запитально.
— Боже мій, у мене таке дивне відчуття, наче я мушу попрохати в нього дозволу. Щоб усе було нормально.
— Окей, — повільно відказав він, чекаючи на продовження.
— Я ніколи не зраджувала Анджея. Не те, що мені не хочеться, навпаки, я дуже хочу, але я собі подумала, що мушу тобі сказати. Що я не якась перша-ліпша гуляща. Ну, і ще я страшенно хвилююся. Про тебе ходять різні чутки, про Клару, Татарська теж захоплювалася, а вона зазвичай дуже вимоглива...
Цієї миті, саме цієї миті Шацький зрозумів, що означає жити в маленькому містечку.
— ...а я вже п’ятнадцять років з одним мужиком, та й то не надто часто, і я просто боюся, що мій репертуар, розумієш, швидше для камерного оркестру, ніж для симфонічного. Я знаю, як це звучить, але не хочу, щоб ти занадто поспішно мене оцінював, розумієш?
— Вуді Аллен, — сказав Шацький, натягаючи ковдру на голе тіло, бо йому стало зимно.
— Що — Вуді Аллен?
— Сцена, як у нього, замість сексу, ми говоримо про секс.
— Ну так, я розумію.
— То, може, помаленьку почнемо й подивимося, що буде далі, га?
Почали помаленьку й після колишньої перверзійної акробатики, яку примушували його виконувати нещодавні коханки, це було дуже непогано. Замість того, щоб зосереджуватися й докладати титанічних зусиль, він міг поволі насолоджуватися близькістю, поводитися так, щоб приємно було і йому, і Басі, яка в сексі виявилася чуттєвою й вигадливою, і разом з тим дотепною та зворушливою. До різних речей вона ставилася з чуйною настороженістю, але потім розохочувалася й невдовзі, обережні постогнування змінилися тим, що їй довелося накрити голову подушкою, щоб не закричати на весь Сандомир. Шацький згадав, що в неї хворе серце й перелякався.
— Усе добре?
— Ти що, здурів?
— Я подумав про твоє серце.
— Не хвилюйся, я прийняла ліки. Якщо оргазм не буде надто інтенсивний, може, я й виживу.
— Дуже смішно.
Оргазм виявився помірно інтенсивним, і обоє щасливо його пережили. Шацький обійняв Басю й подумав, що коли вони стануть коханцями, для нього це означатиме геть новий досвід, бо раніше якраз він був одруженим.
— Я й досі в шоці, — прошепотіла вона, — досі на етапі недовіри, справді не можу збагнути, що це правда.
— Дай мені трохи часу.
— Дурень, я мала на увазі Вільчура.
— Ага.
— Я прочитала, що там знайшов цей архіваріус, усе сходиться, жодних сумнівів, якщо говорити про мотивацію. Потім я пригадала, що він був першим біля тіла Елі, супроводжував нас, коли знайшли ножа, він показував нам записи на камерах і віддавав розпорядження стосовно допитів свідків, він міг керувати нами, як сам хотів. Особливо тобою, ти не знаєш міста, не знаєш людей, ти вірив у будь-які небилиці.
— Якщо ти така розумна, то треба було раніше його заарештувати.
— Ти ж розумієш, що мені не про це йшлося. Я думаю, що він віддавна виношував цей план, але можливість нагодилася лише тоді, коли в Сандомирі з’явився ти. Він міг бути впевнений, що зірка з Варшави отримає цю справу. Зірковий, але чужий прокурор.
— Першого ж дня він сказав, що допоможе
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зерно правди», після закриття браузера.