Читати книгу - "В моїх думках , Ясміна Лав"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Матюкнувшись, Давид все ж іде до телефону. Дивиться на екран і приймає дзвінок.
— Щось не гаразд? — чую в голосі чоловіка занепокоєння і сідаю на дивані.
— Ми можемо приїхати зараз.
Серце пропускає удар. Точно щось сталося.
Давид завершує розмову, і я не зводжу з нього погляду.
— Що таке? — всередині підіймається тривога.
— Лікар телефонував. Сказав, аналізи готові.
Роблю глибокий вдих і спокійно видихаю. Боже, я думала, сталося щось страшне.
— Чого так лякаєш? Що там з аналізами?
— Сказав приїхати завтра вранці, все розповість.
— От і чудово.
Усміхаюся, але бачу який напружений чоловік.
— Одягайся, ми їдемо зараз. Лікар нас почекає.
— Гаразд…
Спокійно підіймаюся та одягаю свої речі.
Невже з аналізами щось не так?
Я ж добре почуваюся, але, дивлячись, як нервує Давид, у мене також прокидається тривога. Спускаємось на стоянку і сідаємо в машину. Чоловік вмикає музику і мовчки дивиться на дорогу.
Їдемо ми швидко, але я не знаю, добре це чи погано.
Коли зупиняємось біля клініки, чоловік нарешті переводить на мене погляд.
— Ти як почуваєшся?
— Чудово.
І я кажу правду. Зі мною все гаразд.
І якщо зранку мені трохи було недобре, то зараз все прекрасно.
— Гаразд, ходімо.
До лікаря у кабінет нас проводять одразу, і чоловік підіймається з місця, простягаючи Давидові руку.
— Я вам повідомив результати, тому ви могли вранці приїхати. Нічого термінового.
Про що йде мова? Дивлячись на Валентина Петровича, я б сказала, що чоловік навіть розслаблений, а от Давид наче на голках.
— Що відбувається? Я хвора? — нарешті не витримую.
— Ні, що ви! — усміхається лікар.
— Ви вагітні.
Що?
— Вагітна? Але...
Як? Коли ми встигли?
— Потрібно буде перездати ще раз кров, щоб впевнитися. І через два тижні зробити УЗД. Але, думаю, результати тільки підтвердяться. Тому й температура піднялась. Так буває на ранньому терміні.
Дивлюся на Давида і не можу зрозуміти його реакції. Те, що він не зрадів — однозначно.
Та хіба я можу звинувачувати у цьому чоловіка?
Я навіть сама не знаю, як ставлюся до того, що почула...
Але одне знаю точно: ця дитина вже є.
І я народжу її, навіть якщо залишусь сама…
Всім гарних вихідних)
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В моїх думках , Ясміна Лав», після закриття браузера.