Читати книгу - "Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм"

Опинившись в руках ненависного Вітренка, Жанна ледь стримувалась, щоб не вдарити його. Пістолет в руках був гарним стримуючим фактором, та все ж відраза до його голосу та навіть запаху, була така сильна, що заполонила собою все. 

А от іншу, світлу частину її серця зараз захопив Тихін.

Він прийшов, він тут і зараз з нею! Хоча… хіба могло бути по-іншому? Це вона, Жанна, дурепа, що дозволила себе заманити в пастку, мов якесь довірливе щеня! І ще й Тихона підставила, на небезпеку наразила! 

Від гіркоти думок, напливу адреналіну та страху більше за Тихона, ніж за себе, серце вискакувало з грудей. Невже Тихін прийшов один? Хіба він наскільки безпечний? – роїлись  тривожні думки. 

– Відпусти нас обох і я не піду в поліцію! – врешті, зібравшись, майже благально вимовила. 

– Пізно! – гаркнув Вітренко. – Давай, чого стоїш, в"яжи його! – це вже охоронцеві. Тому, що приносив воду Жанні і зараз тримав в руках пістолет Тихона. 

– Не буду… – раптом глухо відповів той.

– Що? – не зрозумів Вітренко. 

– Я вам служив вірою 5 років. Давно відробив те, що брату допомогли. А тепер з мене досить. – ще тихіше пробурмотів чоловік. Від подиву Жанна на мить закам’яніла, а потім, скориставшись заминкою та відверненою увагою Вітренка, з усіх сил опустила гостренький каблучок йому на ногу… У відповідь Вітренко вдарив її пістолетом, і все враз закрутилоьс в якомусь шаленому калейдоскопі, а потім і зовсім потемніло…