read-books.club » Дитячі книги » Місто біля моря 📚 - Українською

Читати книгу - "Місто біля моря"

140
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Місто біля моря" автора Володимир Павлович Бєляєв. Жанр книги: Дитячі книги / Пригодницькі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 87 88 89 ... 119
Перейти на сторінку:
один чоловік…

— Вукович?

У цю хвилину брязнули буфери вагонів, даючи нам знати, що паровоз причепили до состава.

— Коли-небудь ти узнаєш про все, — сказав Коломієць. — А поки що… цілковите мовчання. Всяку дичину треба ловити безшумно.

Зовсім збитий з пантелику, я запротестував:

— Але чекай, Микито! Ми ж задумали наступати на цю мадам і на її танцюльки. Я ж тобі дома говорив…

— По комсомольській лінії?

— Ну да, за допомогою юнсекції…

— По комсомольській лінії можна. Це справі не пошкодить. Але ти роби так, наче вперше в житті почув це прізвище тільки отут. Тоді дрібниці, про які ти повідомив мене в своєму листі, не пропадуть. А тепер — ходімо…

Що таке «інспіратор»?

П’ять жаток, повезених Коломійцем, ще не прибули дф місця призначення, а вже Головацький запропонував кожному з осередків виділити агітаторів для обслуговування обідніх перерв. Об’явився, правда, один у нас, Аркаша Салагай із свердлового цеху, який виступив проти Толі. Салагай побоювався: чи не будемо ми, комсомольці, цим самим підмінювати партійну організацію заводу? Салагай гарячився, доводячи, що читання під час обідніх перерв — безпосередня справа комуністів.

Ну і обірвав же Головацький цього вихрястого крикуна в засмальцьованій кепці, хвацько зсунутій на потилицю.

— Усім відомо, — дуже чітко і спокійно сказав Толя, — що комсомольців, товариші, у нас на заводі вдвоє більше, ніж членів партії. Але ж ми прямі помічники комуністів, хіба не так? І нічого поганого не буде в тому, якщо ми кинемо свої сили і на цю ділянку, куди скеровує нас партія. Навпаки, гордитися цим треба!

… Того літа робітників заводу, та і всю країну, дуже цікавили взаємини з Англією. Ось чому Головацький порадив перш за все прочитати робітникам уголос кілька статей на цю тему з останніх газет.

На сьогодні до їдальні був прикріплений осередок столярного цеху. І я нітрохи не здивувався, переступаючи поріг довгого залу, коли почув басок Маремухи. До пізньої ночі вчора мій друг корнів над газетами в клубній читальні, готуючись до читання.

Маремуха стояв на невеликих підмостках, де завжди виступала «Синя блуза». Тримаючи в руках «Известия», Петрусь читав ноту Радянського уряду Англії:

— «… Братерську допомогу з боку робітників СРСР та їх професійних організацій страйковій боротьбі в Англії англійські урядові промовці намагаються тлумачити як акт втручання з боку Радянського уряду у внутрішні справи Британської імперії. Вважаючи недостойним для себе реагувати на брутальні і неприпустимі вихватки, зроблені з цього приводу деякими англійськими міністрами проти СРСР, його робітничого класу і професійних робітничих організацій, Радянський уряд вказує на те, що належність будь-якого уряду до певної політичної партії і переважаюче становище тієї чи іншої політичної партії в будь-яких професійних спілках є досить розповсюджене явище…»

На Маремуху були звернені очі всіх, що сиділи в залі за довгастими столами, застеленими світлою пахучою клейонкою. Коли ж треба було кому-небудь з тих, що обідали, підійти до шиплячого «титана» по кип’яточок, то він ішов туди навшпиньках, силкуючись якомога менше рипіти, і весь час оглядався на трибуну.

Як було не радіти за Петра? Фабзавучник, який ще так недавно пташок самотрясом ловив і бігав босий по нашому скелястому місту, сьогодні читав робітникам великого машинобудівного заводу урядову ноту, і всі слухали його з увагою. Я пожалкував, що нема тут Коломійця: ото б зрадів він, побачивши, які успіхи робить його вихованець!

У найдальшому кутку їдальні я помітив Головацького і Флегонтова, який цими днями приїхав з Ленінграда. Вони теж уважно слухали мого друга.

Слухаючи ноту, в якій Радянський уряд відкидав вихватки і безглузді вигадки всяких чемберленів, я пригадав розмову з стариком Турундою.

«Так, допомагали і будемо допомагати кожному чесному робітникові, гнобленому буржуями, а якщо капіталістам це не подобається, ми чхати на це хотіли», — думав я.

Радянські дипломати мовби підслухали тодішню нашу суперечку і зараз викладали в своїй ноті наші думки, правда, в дуже ввічливій манері, але від цього вони не втрачали своєї різкості.

Міркуючи отак, я був прослухав те, що прочитав Петро далі, і мені важко було включитися в подальший зміст ноти:

— «… Той чи інший ступінь, дружності у взаєминах між державами, — солідним баскомчитав Маремуха, — перш за все позначається на їх економічних взаєминах. У промові міністра фінансів Черчілля найважливіше місце займають його випади, що мають на меті підірвати економічні зносини між Англією і СPCP. Ці випади колишнього найголовнішого інспіратора англійської інтервенції 1918–1919 років у Радянській Республіці переслідують явно ті самі цілі, які той же діяч ставив собі по відношенню до Радянської Республіки за весь час її існування. Черчілль не забув блокади і інтервенції, і його теперішній виступ розрахований на те, щоб сприяти відновленню проти нас економічної блокади…»

Маремуха прочитав без запинки оцю довгу фразу і зробив перепочинок. У цю хвилинну щілинку тиші зразу ж заліз Кашкет. Він швидко звівся з місця і, тримаючи в руках голубий емалевий кухоль, наповнений паруючим чаєм, вигукнув:

— Молодий чоловіче, можна запитання?

— Давайте, — невпевнено відповів Петрусь.

— Щось занадто багато всяких хитромудрих слів ти нам прочитав! Скрекочеш одно по одному, а розум їх схопити за хвіст не може. І незрозуміло ніяк, що до чого. Ось, наприклад, поясни мені, друг ситцевий, темному робочому чоловікові, що це за штукенція така «кон-спі-ра-тор»?

І, переможно поводячи навколо бистрими, єхидними очицями, Кашкет шумно усівся на лавку. З усього було видно, що не через темноту свою, а виключно з бажання пошити в дурні молодого хлопця запитав він це.

— Добре, я поясню, — сказав Петро. — Але не «конспіратор» там сказано, а «інспіратор». Інспіратор — це…

В цю хвилину в їдальні почулися тверді, упевнені кроки. З далекого її кутка підійшов до підмостків Флегонтов. Міцний, кремезний, в сірій полотняній робі і рудих черевиках, густо припорошених пилом ливарні, він підняв руку, як учень перед учителем, і сказав стиха Петрові:

— Дозволь, голубе, я відповім.

Відчуваючи, що його намір зірвати читання провалюється, Кашкет зауважив з місця, але вже значно тихше:

— А навіщо заважати хлопцеві? Читав він жваво, нехай і розтлумачить нам як може.

— А я хочу допомогти товаришеві та розтлумачити і тобі і всім. Хіба справі від цього буде гірше? — відрубав Флегонтов. — Тебе цікавить, як розуміти заковиристе іноземне слово «інспіратор»? Гаразд, відповім. Відповідно до даного питання його можна переказати так: у 1918–1919 роках Черчілль був найголовнішим натхненником, підбурювачем і… ну, скажімо, навідником іноземного нападу на Радянську країну. Після першої світової війни англійці заводи свої залишили тут. Спочатку вони думали, що

1 ... 87 88 89 ... 119
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Місто біля моря», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Місто біля моря"