read-books.club » Фантастика » 20 000 льє під водою 📚 - Українською

Читати книгу - "20 000 льє під водою"

215
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "20 000 льє під водою" автора Жюль Верн. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 86 87 88 ... 121
Перейти на сторінку:
до південних районів. Куди він прямував? До полюса? Це було божевіллям! Я починав вірити, що надмірна сміливість капітана Немо повністю виправдовувала похмурі побоювання Неда Ленда.

Канадець з деякого часу не звертався до мене з своїми проектами втечі. Він став значно менш товариським, майже весь час був мовчазний. Я бачив, що його дуже гнітило наше довге ув’язнення, і відчував, як його все більше і більше сповнює гнів. Коли йому доводилося зустрічати капітана Немо, його очі запалювалися похмурим вогнем, і я боявся, щоб природжена гарячність не штовхнула його на якийсь необачний вчинок.

Цього дня, 14 березня, Консель і Кед Ленд зайшли разом до моєї каюти. Я спитав про причину їхнього візиту.

— Одне тільки питання, професоре, — відповів канадець.

— Прошу, Неде!

— Скільки, на вашу думку, матросів на борту «Наутілуса»?

— Я не можу цього сказати, мій друже!

— Мені здається, що для управління ним, — продовжував свою думку Нед, — не потрібно особливо великої команди.

— Справді, — погодився я, — при досконалості його машин десятка матросів повністю вистачило б для цього.

— Що ж, — промовив канадець, — для чого ж тоді думати, що на ньому їх більше?

— Для чого? — повторив я запитання і уважно подивився на канадця, про наміри якого здогадатися було досить легко. — Для того, — сказав я, — що, коли моя уява про життя капітана Немо вірна, «Наутілус» не просто підводний корабель. Він одночасно повинен бути притулком для тих, хто так само, як і капітан, порвав усякий зв’язок з землею.

— Можливо, — втрутився в розмову Консель, — але ж кінець кінцем «Наутілус» може вмістити лише певну кількість людей. Можливо, пан скаже, який максимальний склад команди може бути на ньому?

— Звідки я можу про це дізнатися, Конселю?

— Шляхом розрахунку. Панові відомі розміри корабля, його обсяг і, значить, обсяг повітря, який він у собі вміщує; з другого боку, знаючи, скільки людина потребує повітря при диханні, і порівнюючи ці результати з необхідністю для «Наутілуса» підніматися кожні двадцять чотири години…

Консель не закінчив фрази, але мені вже стало ясно, чого він хоче.

— Я тебе цілком зрозумів, — відповів я. — Та хоч ці розрахунки і не так уже важко зробити, проте вони можуть дати надзвичайно непевні результати.

— Нічого, хай будуть непевні, — вперто наполягав Нед Ленд.

— От розрахунок, — сказав я. — Кожна людина потребує на годину дихання таку кількість кисню, яка міститься в ста літрах повітря. Отже, на двадцять чотири години йому потрібно дві тисячі чотириста літрів повітря. Значить, для того, щоб одержати відповідь на поставлене запитання, слід розділити обсяг «Наутілуса» на дві тисячі чотириста літрів. Отже, треба вирахувати, скільки разів «Наутілус» містить у собі по дві тисячі чотириста літрів повітря.

— Правильно, — підтвердив Консель.

— Таким чином, — говорив я далі, — через те що місткість «Наутілуса» дорівнює тисячі п’ятистам тоннам, а в кожній тонні — тисяча літрів, то «Наутілус» уміщує загалом півтора мільйона літрів повітря. Поділивши це число на дві тисячі чотириста… — я швидко зробив розрахунки олівцем, — ми одержуємо шістсот двадцять п’ять. Інакше кажучи, повітря в «Наутілусі» вистачило б для дихання шестисот двадцяти п’яти чоловік протягом двадцяти чотирьох годин.

— Шістсот двадцять чоловік! — майже скрикнув Нед.

— Але я більш ніж упевнений, — додав я, — що всі ми разом узяті — матроси, командири і пасажири — не становимо й десятої частини цього числа.

— Це знову-таки надто багато для трьох чоловіків! — промурмотів Консель.

— Тому, мій бідний Неде, можу тільки порадити вам запастися терпінням.

— І не тільки запастися терпінням, — додав Консель, — але й скоритися неминучому.

Консель знайшов потрібне слово.

— І нарешті, — говорив він далі, — капітан Немо не може весь час іти на південь! Очевидно, він десь обов’язково зупиниться, хоч би й перед крижаними заторами, і повернеться в моря, близькі до культурних країн! Отоді буде час знову згадати про плани Неда Ленда!

Канадець замість відповіді тільки похитав головою, провів рукою по лобі і, зітхнувши, вийшов з каюти.

— З дозволу пана я зроблю одне зауваження, — звернувся до мене Консель. — Бідолаха Нед думає про все, чого він не може тепер мати. Він безперервно згадує минуле життя, жалкуючи за тим, що нам заборонено. Згадки про минуле пригнічують його, він цілими днями сумує. Треба його зрозуміти! Що йому тут робити? Нічого! Він не вчений, як пан, йому не можуть принести стільки радощів, як нам, таємниці підводного світу. Він готовий рискувати життям, щоб знову мати можливість заглянути в шинок на батьківщині.

Безумовно, одноманітність корабельного існування повинна була здаватися канадцеві нестерпною, бо він звик до вільного і діяльного життя. Події, які б могли його зацікавити, траплялися дуже рідко. А втім, саме в цей день стався випадок, що повинен був нагадати йому про щасливі дні, коли він працював гарпунником.

Близько одинадцятої ранку «Наутілус» плив на поверхні океану і раптом опинився серед зграї китів. Ця зустріч не здивувала мене, бо мені було відомо, як нещадно переслідують цих ссавців китобої. Тому китів можна було знайти в басейнах під найвищими широтами.

Роль, яку відігравали кити в морській справі, а також їхній вплив на географічні відкриття завжди були досить значними. Вони принаджували до себе спочатку басків, потім астурійців, англійців і голландців, примушували їх забувати про небезпеки плавання по океанах і борознити водяні простори з кінця в кінець. Кити люблять відвідувати полярні моря як північні, так і південні. Старовинні легенди розповідають, ніби ці тварини заманювали китобоїв так далеко, що одного разу мисливцям залишилося сім льє до Північного полюса. Якщо ця легенда — вигадка, то коли-небудь вона може стати фактом, і найпевніше, що саме під час переслідування китів в арктичних або антарктичних широтах люди коли-небудь досягнуть цих невідомих точок земної кулі.

Ми сиділи на палубі. Море було зовсім спокійне: жовтень у цих місцях — один з кращих осінніх місяців. Канадець перший помітив кита на східному горизонті — в цьому він помилитися не міг. Я уважно придивився і побачив чорнувату спину кита на відстані п’яти миль од «Наутілуса», яка то спливала на хвилях, то зникала.

— Ех! — скрикнув Нед Ленд. — Коли б я був на китобійному судні, ця зустріч принесла б мені велику радість! Це величезна тварина! Подивіться, з якою силою вона викидає стовпи пари і водяних бризок! Тисяча чортів! І чому тільки я прикутий до цього металевого корита!

— Як, Неде! — звернувся я до нього, — ви все ще пам’ятаєте про свою давню професію гарпунника?

— Хіба справжній китолов може коли-небудь забути

1 ... 86 87 88 ... 121
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «20 000 льє під водою», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "20 000 льє під водою"