Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

- Ми від генерала Азаніеля. - гордо почав розмову Оррмарин.

- Папір є? - спитав той самий стражник.

Оррмарин закліпав очима, потім повернувся до Стайреда, а згодом сам відповів стражнику:

- Ви маєте сумніви? Ви знаєте багато інших людей, які зайняли оборону у фортеці?

- За протоколом мені потрібні докази. - пояснив воїн.

- Я його син! - гордо повідомив Оррмарин.

- Папір є? - і щодо цієї заяви у чемпіона, схоже, теж виникли сумніви.

- Послухай. Напевно, ти знаєш, що представники генерала повинні сюди прийти. - Стайред почав розмову. - Давай ми опустимо офіційну частину і одразу перейдемо до переговорів. Хто тут у вас головний?

- Я не уповноважений називати його ім'я. - стражник виявився не такий простий.

- Добре, тоді, може, ти його просто покличеш? - тихий голос Стайреда діяв, як колискова.

- З якого приводу?

Стайред набрав повітря.

- Щодо переговорів.

- З ким?

Усі свердлили одне одного поглядами. Дезіре посміхнулася. Щось вона знаходила таке в поведінці цього воїна, що її тішило. Він не виглядав тупим. Ні. Але питання ставив безглузді. Інтрига.

- З нами. - спокійно відповів Стайред.

- А ви хто? - так само спокійно питав стражник.

- Ми представники генерала Азаніеля та всіх людей, які зараз перебувають у фортеці за моєю спиною.

- А папір є? - сказали в один голос стражник та Дезіре.

Вона зрозуміла. Він має чіткі вказівки. Схоже, вони трохи застаріли, адже цю ситуацію можна вважати екстраординарною, надзвичайною. Мабуть, на випадок глобальної війни людей та амаліонів інструкції у чемпіонів поки що не існувало. Стайред та Оррмарин кинули на неї погляди. Даміан залишався незворушним.

- У яких випадках ти маєш право покликати командира? - запитала Химерниця.

- Я не уповноважений відповідати. - очікувана відповідь.

- А кивати тобі протокол не забороняє? - Дезіре підняла брови і часто закліпала очима.

Чемпіон поводив зіницями у різні боки. Чудово.

- Якщо прийдуть люди на переговори без офіційних паперів, то це не є підставою покликати командира. Так?

Стражник ледь помітно кивнув головою.

- А якщо невідомі особи вороже налаштовані зберуться біля стін табору, поводитимуться агресивно, і у тебе будуть формальні причини вважати, що на табір можуть напасти, — цей привід підійде?

Чемпіон на мить завмер, потім кивнув. Дезіре відразу запалила очі і миттєво застосувала прямий натхненний поштовх невеликої сили. Стражника відсунуло на крок. Йому довелося розкинути руки, щоб устояти на місці. Інший стражник схопився за меч. Химерниця тим часом вже створила собі синю напівпрозору смужку з гарним візерунком і взяла її до рук. Очі її горіли тим самим фіолетовим вогнем. Вона увігнала меч у землю, спершись на нього однією рукою.

- Покликати командира! - крикнув стражник.

Він зробив крок уперед і знову став в одну лінію зі своїм бойовим другом. Обличчя його стало непроникним. Дезіре знову посміхнулася.

- Щоб уникнути паперової роботи, я не вноситиму акт агресії з вашого боку до звіту про своє чергування. - сказав стражник і повернувся до напарника. - Ти вноситимеш?

Той похитав головою. Тоді перший кивнув головою. Стайред протер обличчя рукою.

- З якого приводу?

Дезіре підвела очі вгору. Очевидно, що цей драйтл стояв одразу за валом і, напевно, чув усю розмову від початку і до кінця. Воно й зрозуміло, його давно вже попередили дозорці про те, що йдуть люди. Чого він тоді чекав? Дезіре згасила очі. Дивні вони, ці чемпіони.

- Дії невстановлених особистостей видалися мені такими, які можуть потенційно нести небезпеку. - без запинок протараторив стражник.

Чемпіон на стіні оглянув усіх присутніх.

- Хто з вас та здогадлива мила і водночас потенційно небезпечна дівчина, яка виявила таку кмітливість?

Дезіре помахала йому рукою, як найкращому другові, якого випадково зустріла в натовпі.

- Я говоритиму з тобою. - сказав чемпіон і зійшов по помосту вниз.

Навіть його важкі кроки здавалися величними. Могутній воїн. Здоровіший і більший за будь-кого з тих, кого знала Химерниця.

- Як тебе звати? - спитав він, коли спустився.

- Протокол наказує мені на першому побаченні не розкривати таємницю свого імені. - посміхнулася Дезіре.

- Хм. - чемпіон задрав підборіддя. - Як же мені тоді тебе називати?

- Моя пані? - весело запропонувала дівчина, чим викликала здавлений сміх у двох інших Химерниць.

Оррмарин викотив очі. А можна було так з ними розмовляти?

- Хм. - знову задумався чемпіон. - Ти Химерниця. Але ж ти не одна. Тоді... я називатиму тебе Химерниця Зими?

- Через моє крижане серце? - створила собі на обличчі невинний вираз Дезіре.

- Через твоє волосся. Воно нагадує мені про іній. - пояснив воїн.

- А як мені називати тебе?

- Командир. - одразу ж відповів чемпіон.

- А папір є? - спитала Дезіре, і знову смішок від Химерниць.

Чемпіон почав ритися у своїй сумці, що бовталася на боці, і вийняв грамоту. Він майже простяг її Дезіре, але швидко обсмикнув руку.

- Не погано. Адже там буде написано моє ім'я. - здогадався про її наміри воїн.

- Тоді я називатиму тебе “Поціновувач Зими”. - Дезіре знову посміхнулася.

Чемпіон стиснув зуби і деякий час розмірковував.

- Чого ти хочеш? - нарешті спитав він.

- Якщо ти не помітив, то поспішаю тобі повідомити, що наш спільний ворог збирає величезне військо. Поодинці ми навряд чи встоїмо. Навіть загін дуже могутніх Химерниць може не вистояти при тривалій облозі. Стіни твого табору, за всієї поваги, не виглядають такими, що зможуть вас захистити. Тому я пропоную тобі битися під прапорами генерала Азаніеля. Пройти з нами у фортецю та приєднатися до наших військ для захисту стін. - Дезіре гордо підняла підборіддя.

- Я ніколи не бився ні під чиїм прапором, крім свого власного. Твоя пропозиція відхилена. - він вичікувально поглянув на неї.