Читати книгу - "Волден, або Життя в лісах"

Нам варто частіше визирати понад гакабортом нашого корабля, як допитливим пасажирам, а не мандрувати, мов дурні моряки, які тільки те й роблять, що микають клоччя. Інший бік земної кулі — це просто домівка нашого кореспондента. Ми завжди обираємо найкоротший шлях з однієї точки в іншу, а лікарі лікують саму тільки шкіру. Один поспішає до Південної Африки, щоб полювати на жирафів, але чи варто зосереджуватися на такій здобичі? Хочу спитати, скільки людина полювала б на жирафів, якби могла? Полювання на бекасів і вальдшнепів — теж прекрасна забава, але, як на мене, вистежувати слід шляхетнішу здобич — самого себе:

Як оком вглиб ума б свого стримів,

То там відкрив◦би тисячі країв

Іще незнаних. В мандри йди між них,

Космографом зробись думок своїх[242].

Що нам до Африки, що нам до Заходу, коли наш внутрішній світ на карті біліє? Нехай навіть він виявиться чорним, як те узбережжя, коли ми його відкриємо. Невже ми справді хочемо знайти витоки Нілу чи Нігеру, а чи Місисипі, чи Північно-Західний прохід навколо континенту? Невже це — саме ті проблеми, що найбільше обходять людство? Невже Франклін — єдина зникла людина, кого дружина так затято шукає? Містер Ґринел хоч знає, де перебуває він сам? Краще стати Мунґо Парком, Льюїсом і Кларком чи Фробішером своїх потоків і океанів, досліджувати власні вищі широти, за потреби запастися цілим кораблем консервованого м'яса й нагромаджувати консерви до неба як знак. Чи ж процес консервації винайшли виключно для того, щоб зберігати м'ясо? Ні, краще стати Колумбом для цілих нових континентів і світів усередині себе й відкривати нові проходи не для торгівлі, а для думки. Кожна людина владна над внутрішніми обширами, проти яких земні імперії всіх царів видаються дрібними країнками й горбиками, що лишаються, коли сходить крига. Можна не мати ані крихти поваги до себе й жертвувати вищим заради нікчемнішого — і все одно бути патріотом. Вони люблять землю, що стане їм могилою, але не відчувають співчуття до духу, який вдихає життя у їхній прах. Патріотизм — це муха в них у голові. Яка була користь від Експедиції з дослідження південних морів, з усією її помпою й пишнотою, як не опосередковано засвідчити, що в моральному світі існують цілі континенти й моря, не досліджені людиною, хоча кожна особа — це протока чи перешийок до них? Легше пропливти багато тисяч миль крізь холоднечу, бурі й землі людожерів на кораблі, що належить державі, в супроводі п'ятисот юних і зрілих помічників, ніж дослідити власне море, Атлантичний і Тихий океани свого окремішнього буття.

Erret, et extremos alter scrutetur Iberos.

Plus habet hie vitæ, plus habet ille viæ[243].

Най блукають і вивчають австралійців-чужинців.

Мені залишиться більше Бога, їм — більше дороги.

Немає сенсу обпливати навколо світу, щоб крутити свиням хвости в Занзібарі. Як не вмієте нічого кращого, займайтеся бодай цим — а тимчасом, може, і знайдете якусь «Симзову діру»[244] й крізь неї нарешті проберетеся всередину. Англія і Франція, Іспанія й Португалія, Золотий Берег і Невільницький Берег — усі виходять до цього особистого моря; проте жоден човник там не віддалявся від берега так, щоб суша зникла за обрієм, хоча саме там, безперечно, ховається прямий шлях до Індії. Якщо хочеш вивчити всі мови й звичаї всіх народів, мандрувати далі, ніж всі мандрівники доти, призвичаїтися до всіх кліматів і змусити Сфінкса розбити голову об каміння, то дослухайся до поради стародавнього філософа[245] й пізнай самого себе. Для цього потрібні гострий зір і міцні нерви. На війну йдуть тільки переможені й дезертири — боягузи, які втікають від дійсності й записуються у військо. Негайно вирушай у найдальший західний шлях, який не уривається на берегах Місисипі чи Тихого океану й веде не до давнього Китаю чи Японії, а дотичною до цієї сфери лінією, і простуй ним влітку і взимку, день і ніч, нехай навіть сяде сонце, місяць, а з часом — і сама Земля.

Кажуть, Мірабо[246] вдався до грабунку на дорогах, аби «перевірити, скільки потрібно вчинити повстань, щоб стати у відкрите протистояння з найсвятішими суспільними законами». Він заявляв, що «солдатові, який б'ється у лавах, відваги потрібно не більше, ніж устілці», а «честь і віра ніколи не спиняли людину, якщо вона дійшла зваженого й непохитного рішення». З точки зору нашого світу це позиція мужня, але водночас безцільна, ба навіть розпачлива. Людина розважливіша й так часто опиняється «у відкритому протистоянні» з тим, що вважають «найсвятішими суспільними законами», водночас дотримуючись законів іще святіших, тож випробовує цю тезу, не завдаючи собі зайвого клопоту. Не належить людині обстоювати таку позицію стосовно суспільства, натомість належить дотримуватися позицій, у яких опиняєшся, коли коришся законам свого буття. Ті не протистоять справедливому уряду — якщо, звісно, такий знайдеш.

На те, щоб полишити ліси, я мав не менш вагомі причини, ніж для того, щоб там оселитися. Почасти мені здавалося, що мушу прожити ще кілька життів і не можна віддавати більше часу тому життю. Вражає, як легко й бездумно ми обираємо шлях і прокладаємо для себе ж звичні колії. Не минуло й тижня, як я протоптав стежку від дверей до берега ставка; відтоді, як я ходив там щоднини, минуло п'ять чи шість років, а її й досі видно. Правду кажучи, я боюся, що інші могли прикипіти до моєї стежки й тим допомогти їй заціліти. Поверхня землі м'яка й легко вгинається під ногами; так само й шляхи, якими мандрує наш розум. Які ж, імовірно, протоптані й курні шляхи цього світу, які глибокі колії проклали традиція й покора звичаям! Не в каюті я хотів мандрувати, а біля щогли, на палубі світу, де сплять моряки й краще видно місячне сяйво поміж гір. Я ще не хочу спускатися з палуби.

Цей дослід навчив мене принаймні одного: якщо впевнено простувати до своєї мрії й намагатися жити саме тим життям, яке собі уявляв, здобуваєш успіх, якого за звичайних обставин не очікуєш. Дещо полишаєш позаду, перетинаючи незриму межу; у тобі й навколо починають утверджуватися нові, універсальні й ласкаві закони; а можливо, це старі закони розширюються — і тепер їх можна тлумачити на свою користь, вільнодумно, тож ти живеш у згоді з вищим ладом буття. Що більше спрощуєш своє життя,