Читати книгу - "(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова"

Прокинулася я від того, що мені було дуже жарко. Кілька секунд витратила на те, щоб зрозуміти, де я перебуваю. Зважаючи на все, у Роми вдома. Тут я була лише один раз і те недовго, коли допомагала йому визначитися з квартирою.

Зараз спальня виглядала живішою. На кріслі була недбало кинута сорочка, а на підлозі був кинутий рюкзак, з якого виглядав кінчик ноутбука. Ковдра, в яку я була загорнута, як у кокон, пахла Ромою, але самого хлопця поряд зі мною не було.

Намагаючись виплутатися з величезної ковдри, я сама не зрозуміла, як з глухим стукотом впала з ліжка. Відчула лише недовгий політ і м'яке приземлення — ворсистий килим і все та ж ковдра теж пом'якшили падіння. Я посилено почала ворушити руками та ногами, намагаючись скинути з себе набридливу ковдру, але здається робила лише гірше.

Несподівано відчула свободу, легка прохолода опустилася на плечі. Я підняла різко голову, яка відразу закружляла, змушуючи мене заплющити очі. Теплі, злегка шорсткі долоні міцно стиснули мою талію і я знову відчула політ, а потім мене опустили на м'який матрац.

— Чим ударилася? — я все ще не розплющувала очі, відчуваючи, як Рома акуратно обмацує мої руки та ноги. Тремтіння пройшло по всьому тілу. А потім затопила розгубленість моєї свідомості, бо я згадала все — Марата, від якого тікала, як притискалася до Рома, свій страх і його теплі руки.

Пам'ятала, як він посадив мене в машину, як дивився на мене. І його питання "Він нічого не встиг тобі зробити?", задане тремтячим голосом.

Я швидко підтягла до себе коліна, тільки зараз розуміючи, що на мені одягнена лише мереживна білизна. Згадала, як збиралася спокушати Рому і спеціально вибирала комплект, який нічого не приховував. Трохи застогнавши, я опустила голову на коліна, сховавшись від погляду Роми. Як у дитинстві, якщо я не бачу, то й мене не бачать.

Рома мене роздягав, билась у голові думка. Бачив, що я в панчохах, знімав їх із мене. Чорт! Вечір, який мав стати ідеальним, раптово перетворився на катастрофу. Як мені тепер Роме в очі дивитися? Я ж бачила, що він не хотів мене відпускати на вечірку. Навіщо пішла? Як можна було проміняти вечір із моїм ідеальним чоловіком на якусь вечірку? Чому я така дурниця?

Тепла ковдра, яка опустилася на мої плечі, змусила мене підвести голову і все-таки зустрітись з Ромою поглядом. Я не могла розібрати вираз його очей. Зіниці були розширені, а дихання трохи збите.

— Що болить? Чим ти вдарилася, Катю? — повторив Рома. — Як ти взагалі змогла впасти з ліжка?

— Нічого не болить, — прошепотіла я, не впізнаючи свого голосу. Він був хрипким, як у курця зі стажем. — Дякую.

Не знала за що дякую Ромі. За склянку води, яку він мені простягав, чи за те, що врятував мене вчора? Як він взагалі так швидко опинився на вечірці?

Одним махом випивши воду, я крутила в руках уже порожню склянку, не відводячи від неї погляду. Обережно торкнувшись моєї руки, Рома витяг склянку і поставив її на тумбочку. Його руки знову прийшли в рух і вже за мить мене міцно притискали до твердих оголених грудей. На хлопці були тільки спортивні штани, тому я могла дістати руку з-під ковдри та доторкнутися кінчиками пальців до м'язів преса, відчуваючи, як вони напружуються.

— Що з тобою, крихітка? — серце Роми прискорено билося, збиваючись із ритму. — Ти вчора сказала, що цей виродок нічого тобі не встиг зробити? Невже я запізнився?

Відчула губи хлопця на своїй скроні та нарешті зрозуміла, які висновки він зробив із мого мовчання.

— Ні, — скрикнула я, притискаючись до нього дужче. Я обійняла його за шию, відчуваючи, як ковдра сповзає з плечей. Але мені було все одно, я хотіла притиснутись до Роми ще міцніше. Він був моїм острівцем безпеки. — Він нічого мені не зробив, просто…

Я замовкла, не знаю, як підібрати правильні слова. Все було так хитко. Думки розбігалися у різні боки.

— Я дуже злякалася… — таки змогла видавити я з себе. — Ти мав рацію, мені не варто було йти на цю вечірку. Я навіть до ладу не думала про неї, більше готувалася до нашого побачення після, мені так сильно хотілося провести час з тобою.

Я плутано розповідала Ромі про те, що сталося в машині, поки ми з Маратом їхали до його заміського будинку, і як усе було на вечірці. Я досі не розуміла, чому мені стало так погано. Алкоголю я майже не пила. Хіба що сік?

— Твій аналіз крові буде готовий до дванадцятої, — вся моя розповідь Рома притискала мене до себе, здавалося, що він ніколи більше не відпустить мене.

— Аналіз крові? — Перепитала я, злегка відхиляючись від нього.

— Учора ввечері приходив лікар, оглянути тебе, — мабуть, Рому бентежило моє голе тіло, бо він знову загорнув мене в ковдру. — Він сказав, що на ранок тобі має стати легше, тебе просто накачали седативним, але я попросив перевірити. Ти ж не проти?

— Дякую, — прошепотіла я, відчуваючи, як очі наповнюються сльозами. Про мене ніхто ніколи так не дбав. — Ти — мій ідеальний чоловік ...

Щойно встигнувши закінчити фразу, я відчула як Рома припав до моїх губ. Він цілував мене пристрасно, а його руки бродили по моєму тілу. 

— Чорт, крихітко, що ж ти робиш зі мною? — Прошепотів Рома, притулившись до мого лоба і намагаючись відновити дихання. — Кажеш, що я ідеальний чоловік, а в панчохах пішла до іншого…