Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
«Чи є у світі країна, порушення громадянських прав у якій настільки жахливе або яка становить настільки пряму загрозу світовій безпеці чи національним інтересам США, з якою «Екксон» не вела б справи?» — запитали Рекса під час офіційного розслідування Сенату США. «Норма, до якої ми апелюємо насамперед, — «це законно?», — відповів він. — Чи ведення бізнесу саме з цією країною порушує будь-який із законів США? Потім, окрім цього, йдеться вже про власне країну як таку. Чи дотримуються вони виконання умов договору?» Виконання умов договору понад усе. Про все інше можна домовлятися.
Навіть, коли було не дуже законно вести справи з певною країною чи певною особою (як з Іґорем Сєчіним після санкцій), завжди лишався простір для маневру. Завжди знаходилися юристи, які були охочі знайти або створити вихід із ситуації (з думкою про вас, «Скадден»). Схоже, навесні 2014 року Тіллерсон свято вірив, що його адвокати зможуть знайти законно виправданий шлях в обхід американської зовнішньої політики і політики національної безпеки, тому що «ЕкксонМобіл» уклала з Іґорем Сєчіним вісім окремих угод упродовж місяця після того, як той втрапив до санкційного списка. Після тривалих консультацій з юристами і відповідальними за дотриманням нормативних вимог співробітниками в «Екксон» вирішили, що компанії заборонено працювати із Сєчіним лише у тих випадках, коли йдеться про залучення «особистих активів». І таким чином вони й надалі вели з ним справи, коли йшлося про «Роснєфть», — потенційні суми в десятки й сотні мільярдів доларів. «ЕкксонМобіл» вирішила не зважати на відомий усім факт, що Сєчіну належав невеличкий ласий шматочок «Роснєфті» і що він насолоджувався щорічними виплатами компанії у десятки мільйонів доларів.
Останню з восьми післясанкційних угод, укладених «ЕкксонМобіл» із Сєчіним особисто, підписали 23 травня 2014 року у Санкт-Петербурзі (Росія), на тому ж міжнародному економічному форумі, на якому роком раніше Рекс отримав від Путіна орден Дружби. Підписувати нові документи із Сєчіним у Санкт-Петербург Рекс не поїхав, але вважав за обов’язок відправити замість себе голову геологічно-розвідувального департаменту. І це не зважаючи на пропозицію адміністрації президента Обами, щоб бізнес тримався цього року якнайдалі від улюбленого путінського форуму. Практично всі галузі виконали прохання, навіть непередбачуваний «Морган Стенлі». Винятком стали нафта й газ. «Від повного провалу Міжнародний економічний форум у Санкт-Петербурзі врятували західні енергетичні лідери, які ефективно підтримали Росію», — пояснив журналіст «Рейтер».
Зусилля, які докладав Тіллерсон в інтересах президента Путіна, були ані другорядними, ані впівсили. На одному з публічних форумів тієї весни Рекс досить затято наполягав, що санкції рідко справляють ефект, тому що їх зазвичай погано дотримуються. Вочевидь Тіллерсон практично не переймався тим, що може підірвати важливу й дуже делікатну зовнішньополітичну стратегію США, — Путін не зважатиме на погрози економічної ізоляції з боку США, якщо одночасно з ними очільник найбільшої нафтової компанії дутиме в його дудку. А він просто не припиняв дути. На щорічних зборах «ЕкксонМобіл» Тіллерсон запевнив акціонерів, що запланована бурова кампанія в російській Арктиці все ще лишається в силі. «Досі це ніяк не вплинуло на жодну з наших ділових операцій у Росії в цьому плані, — сказав він. — Також суттєво не позначилося і на наших відносинах». А за кілька тижнів, усупереч чітко озвученим застереженням Ради національної безпеки США, особисто відвідав Москву, щоб долучитися до Іґоря Сєчіна у проповідництві великих славних благ від партнерства «Екксон — Роснєфть».
Справа в тому, що Рекс, схоже, почувався в Росії комфортно. Він був серед друзів, які справді його розуміли, розуміли, чим він живе. «Я знаю [Путіна] з 1999 року, і у нас з ним дуже теплі стосунки, — сказав Тіллесрсон під час зустрічі у своєму рідному університеті кілька років по тому. — Я згоден не з усім, що Путін робить. Але він розуміє, що я бізнесмен. І я вклав чимало грошей, наша компанія вклала чимало грошей в Росію, дуже успішно... І він знає, що наше перебування там принесло їм чимало хорошого. Ми були позитивним фактором». Для Росії.
РОЗДІЛ 20
Його американська ідея
4 березня 2014 року був схожий на один із тих вечорів, про які мріялося Обрі Макклендону, коли він допомагав затягнути НБА в Оклахома-Сіті. На «Тандер», як завжди, викупили усі місця на центральному майданчику міста, нині відомому як «Чесапік енерджі арена» (величезне вам за це спасибі). Ще 2011 року Обрі погодився платити за назву понад 3 мільйони доларів щороку, порахувавши, що це того варте. Важко було собі уявити ще кращу рекламу, ніж ця: «Чесапік енерджі» (з його дружнім до довкілля синьо-зеленим логотипом), у вогнях, у найвиграшнішому місці міста. Успіх «Тандера» упродовж п’яти років з часу переїзду перевищив усі очікування, і не лише за показниками відвідуваності. Команда була місцевою гордістю. Перша в історії Оклахоми професійна франшиза вищої ліги вже в другому сезоні вийшла у плей-офф і відтоді поверталася туди щороку. У 2012 році команда пройшла весь шлях до фіналу НБА проти Кінга (ЛеБрона) Джеймса і його «Маямі Хіт». Головні новини у Спортцентрі! Щовечора! «Тандер» повернувся у чемпіонські перегони 2014 року, посідаючи другу позицію у переліку НБА. І саме в цей особливий вечір, коли Кевін Дюрант був на шляху до сорока двох очок за гру, а Рассел Вестбрук на шляху до трипл-дабла, «Тандер» пішов на перерву з переконливою перевагою у шістнадцять очок над «Філадельфією севенті сікерс». Звісно, щоб продовжити ось цю останню серію перемог. Грими голосніше!
Макклендон і його дружина, як завжди, були присутні на грі, як на
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу», після закриття браузера.