Читати книгу - "Я обираю бути твоєю, Ольга Островська"

Як там кажуть? Якщо життя підкинуло лимонів, зроби із них лимонад? А мені життя підкинуло зустріч із Роком, який одним своїм поглядом змушує серце тріпотіти, а тіло відгукуватися чуттєвою знемогою. Мало того, він став моїм законним чоловіком, приніс шлюбні обітниці. І я буду повною дурепою, якщо не спробую закохати в себе власного красеня чоловіка, щоб наш шлюб таки став по-справжньому щасливим.

І щонайменше, я маю показати, що серйозно ставлюся до свого нового статусу дружини адаміра. 

Прийшовши до такого висновку й остаточно знайшовши внутрішню рівновагу, вже на другий день я повністю поринула у вивчення численних теоретичних відомостей, які Жозелін надавала мені щоразу, варто було тільки попросити. Щось засвоювала за допомогою егіту, як, наприклад, географію світу Ільмондар, та імперії Занагар зокрема, загальні відомості про особливості раси, до якої належить мій чоловік та належатимуть діти. Щось читала, щось розпитувала у самої дівчини, особливо все, що стосується звичаїв, етикету та способу життя куардів. У мене навіть почали з'являтися ідеї, чим би я могла зайнятися в новому світі, але всі ці ідеї були поки що не чіткі, потребували осмислення і консультацій з самим Роком. Втім, я маю досить часу, щоб визначитися.

А вночі я вся до найпотаємніших глибин душі, тіла і розуму віддавалася зголоднілому за день чоловікові. І сама хотіла його не менше, настільки, що часом ми накидалися один на одного ще у вітальні, і далеко не з першого разу добиралися до ліжка.

І все було б добре, але Арід, який, за словами Рока, планував повернутися протягом трьох-чотирьох днів максимум, не з'явився навіть на п'ятий. Тривога за сестру, що стихла трохи після того, як імператор вирушив за нею на Землю, повернулася до мене знову з подвоєною силою. Я тепер вже відверто постійно цікавилася, чи не повернувся імператор, чи не надіслав якихось повідомлень, чи не з'явилося якихось новин із Землі.

Але Жозелін лише співчутливо хитала головою. Тримати себе в руках ставало все складніше.

На шостий день накопичена в душі напруга, підживлена ​​тепер уже постійним страхом, буквально заполонила мене, виплеснувшись справжньою істерикою. І Рок, що несподівано з'явився в наших покоях, цілу годину заспокоював свою заревану вагітну дружину, запевняючи, що з Васею все буде добре, що Арід точно не дозволить, щоб та постраждала, і що імператор затримується швидше за все тому, що увесь цей час просто умовляє мою уперту сестру на подорож до іншого світу. Говорив він так переконливо, що мені справді стало набагато легше. Я знову повірила Року.

А ще, поплакавши й заспокоївшись, я зрозуміла, що мій чоловік, виявляється, відреагував на мій емоційний стан і кинув усі свої важливі справи, щоб прийти й заспокоїти.

Так приємно стало, хоч і трохи соромно за свою нестриманість.

Вранці ж сьомого дня до палацу прибув той, кого я точно не чекала і бачити не хотіла. І привіз із собою ту, про яку я вже й думати забула. Проте Рок, виявляється, не забував.