Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Дивовижно, скільки всього людина може витерпіти на шляху до своєї мети.Казалося б що тут такого, ну не вийшло, плюнь, розітри і йди далі..
Так напевне скажуть лише ті хто ніколи не кохав, той хто не помирав від відчуття самотності...
З початкового етапу наших стосунків, я неначе літала над хмарами.Все мені здавалося таким чудовим, прекрасним і сонячним..Я постійно посміхалася, була щасливою поруч з коханим.Це таке велике щастя мати змогу обійняти того до кого тягнеться душа, так було і в нас, поки мені не відкрили очі на реалії життя.
Суворі реалії.
Деякі люди чомусь думають, що мають повне право вказувати іншим як жити, з ким жити, хто кому пара, а хто ні..Так було і в нашому випадку.
В той момент мені здавалося, що я чиню правильно, що іншого вибору не має.Адже коли бажаєш щастя коханій людині, то ладен пожертвувати будь-чим, навіть якщо самій буде шалено боляче..
Чомусь я думала що з часом буде лекше.Все забудеться, і я зможу покохати іншого, адже так всі кажуть..
Кажуть час лікує біль, але на власному досвіді скажу, що нічого він не лікує, він вчить нас жити і миритися з цим болем..Я закриваю очі- бачу нього, прокидаюся теж з думкою про нього..
Але я звикла вже до цього, поки наші погляди знову не зустрілися..
І я зрозуміла, що так як було вже не буде.Я не зможу жити з думкою про те- що десь поруч є він, а я навіть не зможу торкнутися його..
Кажуть справжнє кохання може витримати будь-що...Наше ж пройшло двійно перевірку..
Якщо перша це було просто відстань, то друга це випробовування на довіру..Воно навчило нас довіряти один одному, і чути голос серця..
Пан Марковський постарався, щоб наше кохання стало вдвічі міцніше, і жорстоко за це поплатився.Андрій злив у інтернет відео, на якому він чіплявся до якоїсь дівчини, чим і зіпсував його політичну кар'єру раз і на завжди.
Спочатку я ненавиділа батьків Андрія, і чомусь думала, що саме вони приклали руку до цих подій..Але тепер коли я бачу, як сяють їхні очі поруч з Настунею, що моя злість за минулі помилки просто минула..
-Ей!Ти про що думаєш?- я й не замітила як за моєю спиною спочатку показався невеличкий круглий животик, а потім і сама Сніжанка..
Вони з Дімою разом..І це найкумедніша пара, яку я лише бачила..Її вредність, і його терплячий і люблячий характер зробили свою справу, цікаво а яким буде їхній малюк: напевне краще, щоб отримав від Сніжанни лише красу, а від татка успадкував витримку і стресостійкість..
-Я що зі стовпом розмовляю?Мар'яно ти готова?
-Звісно я готова!Поглянь на цю красу..Невже я можу бути до цього не готовою?
-Наречений вже під під'їздом, дівчатка його добряче помучать конкурсами.
-Можливо варто обійтися без них, це все вже в минулому..
-Ага зараз.Так твоя справа стояти тут і чекати його приходу, а я піду перевірю як все там відбувається..
Я змучено зітхнула, і перевела погляд на своє відображення в дзеркалі.Цікаво, що на це скаже Андрій?Йому сподобається?
До сьогоднішнього дня він ні разу небачив мене у весільній сукні, і саме зараз я чомусь нервую..
А ще я шалено скучила оскільки не бачила свого коханого з вчорашнього ранку..Хлопці вирішили влаштувати йому парубоцьку вечірку, він звісно був не в захваті від такої пропозиції, але піддався на мої умовляння..
Раптом я почула якийся шурхіт і стукіт у вікно.
Різко повернулася, і голосно засміялася, коли побачила Андрія по той бік вікна..
-Ти божевільний!
-А ти дуже красива..
-Андрію я серйозно, а що якби ти впав?Ну хто тебе надоумив підійматися по пожарній драбинці, що за цирк, ти ж вміг би впасти і розбитися..
-Ні..Я просто дуже сильно хотів тебе побачити, а ще й коли подумав, скільки сходинок на мене чекає, то вирішив облекшити свою долю..
-Сніжанка тебе вб'є..
-Ні не вб'є, ти не дасиш- він зібрався з вікна і став навпроти мене, розправивши білосніжну фату,,- о доречі це тобі,- діставши десь з піджака білу троянду обдарував мене ніжним поцілунком, доки:
-Тихонов!- почула грізний крик Сніжанки, яка застала це видовище..- як ти посмів?А конкурси?А випробовування?Невже ти дійсно думаєш що я так легко віддам тобі Мар'янку?
-Вже віддала!Я дістався до нареченої, отже вона тепер моя.
-Але як?
Андрій лише кивнув на вікно, як Сніжана ще дужче розізлилася...
-Мар'ян скажи йому щось!Це ж мало бути весело, а він ось так просто взяв і зіпсував це..Ну чому з самого ранку всі мене дратують,- подружка ображено заклала руки навхрест і на нас здається навіть не дивилася..
-Це ти про що?.
-Це вона про Діму- шепнув мені на вушко Андрій- їй чомусь захотілося, щоб він одів рожеву краватку, яка так пасує до її сукні..
Я видада легкий смішок, і підійшла поруч..
-Сніжан, я розумію що в тебе гормони і все таке, але чи не здається тобі що це перебір?
-О ні перебір це те що вона заявила що скасовує весілля!!
-Затихни!Я просто, ну я не знаю, щось нахлинуло, я сама не знаю як це випалила, а він взяв і образився..
-Пф..Ще б пак- пирхнув Андрій, - ану Мар'ян відійди від неї!Я десь читав що це заразне..
-Андрію!- зробила зауваження, а сама обійняла подругу..
-Замавкни Тихонов, а то прямо зараз почну народжувати і зіпсую тобі весілля!- погрозливо випалила на хлопця.
-Бач а я про що..Ти ж не будеш мені так виносити мозок?
-Хто зна, можливо я захочу відігратися за два рази..
Нашу розмову перервав прихід Діми, що власне кинулося в очі це те що він надів таки рожевий галстук як того й хотіла його кохана..
-Дімочко- кинулася в обійми Сніжанка - вибач мене, і знаєш що, зніми його він дійсно огидний..
-Так все нам час а то запізнимося на церемонію- сказала пара лишивши нас на одинці..
-Готова?- запитав Андрій, поглажуючи моє обличчя
-Звісно..
-Тепер ти від мене нікуди вже не дінешся пані Тихонова..
-А хто тобі сказав що я маю наміри це робити...- я наблизилася блище і шепнула коханому на вушко- я збираюся кохати тебе все своє життя, допоки смерть не розлучить нас..
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) Колишні, Таня Смолярчук», після закриття браузера.