read-books.club » Пригодницькі книги » Маленький Бізон 📚 - Українською

Читати книгу - "Маленький Бізон"

179
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Маленький Бізон" автора Аркадій Фідлер. Жанр книги: Пригодницькі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 84 85 86 ... 93
Перейти на сторінку:
class="book">— Бери з собою торбинку з харчами й повзи слідом за мною! Тільки без шелесту! Від цього залежить зараз наше життя. Ну, вперед!

Ми почали повзти рачки. Голоси навкруг змовкли. Навколо залягла непорушна тиша. Треба було стежити за кожним рухом, щоб не зрадити своєї присутності. Я кожної хвилини доторкався до братових мокасинів, щоб пересвідчитись, чи він тут, переді мною.

Так ми проповзли кілька десятків кроків лісом, де було ще темніше, ніж просто неба.

Раптом я помітив, що нема торбинки з харчами: мабуть, загубилася дорогою. Кілька хвилин я вагався, не знав, що робити. Обмацав землю за два-три кроки від себе, але торбинки не було. Я знову поповз, щоб наздогнати брата. Та він набагато мене випередив і я його загубив.

Раптом мене щось вдарило по голові: хтось тяжко навалився на мене. Я хотів крикнути і не міг. Я знепритомнів.

Коли до мене повернулася свідомість, я лежав на землі. Руки і ноги у мене були зв'язані, рот теж замотаний ганчіркою.

«Зараз буде мені куля в лоб!» — подумав я.

Розвиднювалось. Поблизу чути було притишені людські голоси і чиїсь кроки. Я лежав у тому самому ліску, де мене схопили, неподалік від нашого вчорашнього табору.

Хтось пройшов біля мене. Постать здалась мені знайомою. Я придивився краще і впізнав. Так і є: це був наш вождь Крокуюча Душа.

Звідки він тут з'явився?

Я намагався підвестися, й він це помітив. Підійшов і з хвилину гнівно дивився на мене. Потім розв'язав мені рот.

— Де солдати? — запитав я несміливо.

— Які солдати?

— Канадські.

Він нічого не сказав, тільки посварився на мене пальцем і пішов. За хвилину з'явився мій батько. Вигляд у нього був зовсім не грізний, він навіть скоса глянув на мене. Серце в мене так і підскочило з радощів.

— Ну, що, й зараз хочеш воювати з ними, ти, хоробрий вояко? — обізвався батько чи то суворо, чи то жартома.

— З ким воювати? — не зрозумів я.

— Ти ж питався про них: з канадськими солдатами.

— А вони хіба тут? — злякався я.

Так само, як і Крокуюча Душа, батько змовчав. Він обережно перевернув мене на бік і вийняв у мене з-за пояса ніж.

— Глянь! — засміявся він. — Як мало тебе цінували! Навіть ножа в тебе не забрали.

Він перерізав пута, які не дуже мені муляли, і повернув ніж.

— Ну, вставай і ходім! — мовив він.

— Батьку, що буде далі? — злякався я.

— Нічого не буде. Ходім.

— Куди?

— Додому.

— Батьку, — шепнув я, підходячи ближче. — Ти дуже сердишся на мене?

— А є чого седитися, правда? — відповів він начебто гнівно, але очі в нього були веселі.

На хвилину він міцно пригорнув мене до себе.

— Не пощастило вам! — шепнув він майже з жалем. — Але, може, це навіть і краще…

Ми пішли на галявину, де вже зібралися усі. Я пересвідчився, що наших усіх переловили окрім трьох: Червоного Лося, Міцного Голоса і ще одного воїна. Цим трьом пощастило непомітно вимкнутися з облави, добратися до коней і втекти. Крокуюча Душа відмовився від погоні.

Канадських військ поблизу не було. Коли три дні тому в резервації помітили — саме вчасно — втечу двадцяти трьох воїнів і одного хлопчика, агент викликав Крокуючу Душу і доручив йому з усіма воїнами наздогнати втікачів і привести їх до резервації. Він обіцяв не карати винних. Понад сто верхівців помчали слідами нашого загону і через два дні наздогнали його. Десь опівночі переслідувачі оточили наш табір. Коли в темряві ми намагалися вибратися з пастки, нас усіх перехапали, окрім трьох.

— Міцний Голос щасливий: утік! — не ховав я від батька своєї радості.

— Утік, утік! — казав батько, але в голосі його бринів смуток.

Незабаром ми вирушили назад. Спіймані юнаки одержали своїх коней і їхали вільно: у них тільки забрали всю зброю. Одному мені залишили лук і ніж.

Агент додержав свого слова: коли ми повернулися до резервації, він нікого з нас не карав і не переслідував. Треба сказати, що наш начальник був на сьомому небі і негайно ж повідомив нам причину свого доброго настрою. Великі канадські сили захопили позиції повстанців над Саскачеваном, в Батоші. Метисів цілком розгромили, а Луї Ріля та його командирів захопили в полон і незабаром мали повісити.

— Така доля чекає всіх злочинців, які бунтують проти законної влади: пам'ятайте про це! — урочисто закінчив агент свою промову, обводячи нас пронизливим поглядом.

Те, що він сказав про битву під Батошем і про Луї Ріля, на жаль, виявилося правдою. Але агент хитро змовчав про те, що хоч канадці й розгромили головне вогнище повстання, та боротьба ще не згасла. Вона тільки відкотилася в дрімучі ліси на берегах Саскачевану, де індійці розпачливо боронилися від канадців. Вожді Біг Бер і Паундмейкер спершу навіть здобули перемогу, але потім, оточені, мов звірі, набагато дужчими загонами регулярної армії, кінної поліції та громадянської міліції, мусили здатися.

Так закінчилось повстання над Саскачеваном. Разом з воєнною сокирою індійці і метиси поховали усі надії

1 ... 84 85 86 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маленький Бізон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маленький Бізон"