Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

— А це, якщо я не помиляюся, означає, що ти знаєш її дуже добре.

— Гадаю, що так — настільки, наскільки взагалі хтось знає Лісбет Саландер. Вона, мабуть, найпотаємніша людина з усіх, з ким я знайомий.

Раптом він підвівся і відвернувся до посутенілого вікна.

— Не знаю, як ти, а я хочу випити горілки з лаймом, — промовив він нарешті.

Малін усміхнулася.

— Добре! Краще вже горілка, ніж іще одна філіжанка кави.

Драґан Арманський провів вихідні в літньому будинку на Бліде і весь цей час роздумував про Лісбет Саландер. Його дорослі діти надумали провести вихідні окремо від батьків. Його дружина Рітва, що прожила з чоловіком двадцять п’ять років, легко зрозуміла, що думки його десь далеко. Він весь час похмуро мовчав і невлад відповідав, коли до нього зверталися. Щодня він сідав у машину, їхав до крамниці і купував там денні газети, а потім, засівши коло вікна на веранді, читав статті про полювання на Лісбет Саландер.

Його думка про себе стала помітно гіршою. Драґан Арманський відчував гостру образу через те, що міг так жорстоко помилятися в Лісбет Саландер. Про те, що вона має проблеми з психікою, він знав уже давно. Його не здивувала б думка про те, що вона може вчинити насильство і заподіяти шкоду кому-небудь, хто почав би їй загрожувати. Те, що вона розлютилася на свого опікуна, який, на її думку, без дозволу втручається в її особисті справи, теж можна було якось зрозуміти, якщо поглянути на це її очима. Всі спроби розпоряджатися нею вона завжди сприймала у штики, можливо сприймаючи їх за прояви ворожості.

Але у нього просто в голові не вкладалося, з якої речі вона раптом надумала податися до Енскеда і застрелити там двох людей, з якими вона, судячи з даних всіх доступних джерел, була зовсім незнайома!

Драґан Арманський весь час чекав, чи не виявиться який-небудь зв’язок між Саландер і парою з Енскеда і чи не з’ясується, що хтось із них мав з нею справу або зробив щось, здатне її розлютити. Проте ні про які подібні зв’язки газети не повідомляли, зате було багато роздумувань про те, що у психічно хворої Лісбет Саландер, ймовірно, трапилась якась криза.

Двічі він сам телефонував інспекторові кримінальної поліції Бубланськи, щоб дізнатися, як посуваються справи, але навіть керівник слідства не міг виявити ніякого зв’язку між Саландер і парою з Енскеда, крім того, що всі вони були знайомі з Мікаелем Блумквістом. Але тут слідство теж зайшло у глухий кут. Не знайшлося ніяких підтверджень того, що Лісбет Саландер знала чи бодай чула щось про існування Даґа Свенссона та Міа Берґман. Тому слідству було важко встановити справжній хід подій. І коли б не відбитки пальців на знарядді вбивства та безперечний зв’язок Саландер з першою за часом жертвою, адвокатом Б’юрманом, поліція дотепер блукала б у пітьмі.

У квартирі Мікаеля Малін Ерікссон навідалась у ванну кімнату і знов повернулася на диван.

— Підіб’ємо підсумок, — сказала вона. — Наше завдання з’ясувати, чи справді Даґа та Міа вбила Лісбет Саландер, як гадає поліція. Я не маю ані найменшого уявлення, з чого нам починати.

— Постався до цього як до звичайного журналістського розслідування. Ми не ведемо слідство за поліцію. Замість цього ми будемо стежити за ходом поліцейського розслідування і докопуватися до того, що їм відомо. Все як при звичайному журналістському розслідуванні, з тією різницею, що ми не обов’язково опублікуємо все, що при цьому вийде на поверхню.

— Але якщо вбивцею була Саландер, між нею і Даґом та Міа повинен бути якийсь зв’язок. І цей зв’язок — ти.

— Я в цьому випадку ніякий не зв’язок. Я більше року вже не бачився з Лісбет. Я навіть не знаю, звідки вона могла б дізнатися про їхнє існування.

І тут раптом Мікаель замовк. На відміну від решти людей він знав, що Лісбет Саландер була хакером високого класу. Йому зненацька сяйнула думка, що його ноутбук напхом напханий листуванням із Даґом Свенссоном та різними варіантами тексту його книжки, а крім того, там ще є і копія наукової праці Міа Берґман. Він не знав, чи відвідувала Саландер його комп’ютер, але таким робом вона могла бути цілком у курсі його стосунків з Даґом Свенссоном.

Але й це не допомагало Мікаелю збагнути, яка причина могла спонукати Лісбет поїхати до Енскеда і вбити Даґа й Міа. Адже обоє вони працювали над темою насильства щодо жінок, а таке починання Лісбет могла тільки схвалити і всіляко підтримати.

— У тебе таке обличчя, ніби ти зрозумів щось важливе, — сказала Малін.

Мікаель зовсім не збирався розповідати бодай комусь про хакерські таланти Лісбет.

— Ні, я просто так натомився, що у мене в голові аж гуде, — відповів він.

— Її ж тепер підозрюють не тільки в убивстві Даґа й Міа, а й у вбивстві свого опікуна, і в цьому випадку зв’язок видно неозброєним оком. Що ти знаєш про нього?

— Аж нічого. Я ніколи не чув про адвоката Б’юрмана і навіть не знав, що в неї є опікун.

— Проте дуже мала ймовірність, щоб хтось іще міг убити всіх трьох. Навіть якщо з Даґом і Міа хтось розправився через їхнє розслідування, то в нього не може бути ніяких причин убивати опікуна Лісбет Саландер.

— Сам знаю, і я собі просто голову зламав, намагаючись знайти пояснення. Втім, принаймні один сценарій, за яким хтось сторонній міг убити Даґа й Міа та опікуна Лісбет, я можу собі уявити.

— І який же?

— Припустімо, що Даґа й Міа вбили за те, що вони вплуталися в діяльність секс-мафії і що Лісбет виявилася третьою людиною, котра якось причетна до цієї справи. Позаяк Б’юрман був адвокатом Лісбет, то, можливо, вона розповіла йому щось таке, що зробило його свідком чи власником зайвої інформації, через що його й було вбито.

Малін трохи подумала.

— Я розумію, що ти маєш на увазі, — мовила вона з сумнівом у голосі. — Але в тебе немає жодних фактів на підтвердження цієї теорії.

— Так, фактів немає жодних.

— А як ти сам гадаєш — винна вона чи ні?

Мікаель задумався і відповів не одразу:

— Припустімо, мене запитають, чи здатна вона на вбивство? Моя відповідь буде — так. У Лісбет Саландер є схильність до насильства. Я сам бачив її у дії, коли…

— Коли вона врятовувала твоє життя?

Мікаель хитнув головою.

— Я не можу розповісти тобі, як це було. Але одна людина збиралася вбити