Читати книгу - "Сфера"

в око хаос безладного світу. Аякже, «Сфера» сприяє його вдосконаленню, намагається залагодити безліч проблем — кількість волоцюг зменшиться, а таке явище, як бездомність, узагалі зникне, щойно завершиться ігрофікація притулків і муніципального житлового фонду; над цим саме працюють у «Періоді Нари», але за воротами «Сфери», серед тамтешнього безумства, життя ставало дедалі страхітливіше. Прогулянки вулицями Сан-Франциско, Окленда, Сан-Хосе або якогось іншого міста все більше скидалися на прогулянки якимсь третім світом — нікому непотрібний бруд, непотрібні сварки, непотрібні помилки і прорахунки — у кожному кварталі тисяча проблем, що їх можна виправити за допомогою досить простих алгоритмів і запровадження доступної технології за участі завзятих членів цифрового співтовариства. А камера у Мей на шиї працювала далі.

На дорогу пішло менше ніж дві години, тому приїхала, ще й півночі не було. Збуджена, нерви аж дзвенять, їй треба було відновити сили та відволікти увагу. Пішла у ВК, знаючи, що там буде корисна, що там її зусилля оцінять негайно й однозначно. Ввійшла у будівлю, глипнула на повільне обертання Колдера, піднялася ліфтом, промайнула містком і опинилася у своєму колишньому офісі.

За столом побачила два повідомлення від батьків. Вони досі не спали і були в розпачі. Вони лютували. Мей спробувала надсилати їм підбадьорливі «цвірки», повідомлення, в яких глядачі вихваляли літню пару, до того ж іще й з розсіяним склерозом, але досі сексуально активну. Але їх це не зацікавило.

«Будь ласка, перестань, — просили вони. — Будь ласка, більше не роби цього».

І так само, як Мерсер, вони наполягали припинити будь-яке спілкування, крім приватного. Намагалася пояснити, що вони не розуміють поступу. Але батьки і слухати не хотіли. Мей знала, що зрештою вона все-таки їх переконає, потрібен лише час — для них і для всіх інших, навіть для Мерсера. Він і її батьки запізно опанували комп’ютер, запізно купили мобільні телефони, вони запізнилися геть з усім. І кумедно, і сумно, і безтямно відтерміновувати незаперечне теперішнє, невідворотне майбутнє.

Тож вона почекає. Тим часом відкрила канал. Навіть у цей пізній час дехто мав нагальні запитання, і до початку робочого дня завжди накопичувалася певна кількість запитів, тому вирішила до приходу нубів трохи скоротити їхнє число. А може, впорається навіть з усіма запитами і здивує їх, нехай починають з чистого аркуша, з порожнього каналу.

На відповідь чекало сто вісімдесят вісім запитів. Зробить, що зможе. Клієнт із Твін-Фоллза хотів отримати зведення про всі бізнесові сайти, на які заходили ті ж покупці, що відвідали і його сайт. Мей легко знайшла і надіслала інформацію, й умить заспокоїлася. Наступні два запити були шаблонні і легкі. Надіслала запитальники й отримала по сто балів за кожен. Один із клієнтів надіслав їй запитальник навзаєм; відповідала і за півтори хвилини закінчила. Наступні кілька запитів були складніші, але її рейтинг залишався на рівні ста балів. Шостий запит — іще складніший; відповіла й отримала дев’яносто вісім, надіслала повторний запитальник і довела до ста. Клієнт, який рекламував обігрівачі та кондиціонери у Мельбурні, що в Австралії, запитав Мей, чи не можна додати її до своєї мережі професійних контактів, і вона охоче погодилася. Лише тоді він усвідомив, що це саме та Мей.

«Саме ТА Мей?» — написав він. Його звали Едвард.

«Не відхрещуватимуся», — відповіла вона.

«Для мене велика честь, — надрукував він. — Котра година у тебе? У нас закінчується робочий день». Відповіла, що вже пізно. Запитав, чи може додати її до своєї розсилки, і знову вона охоче погодилася. Відтак прилетів шквал новин і всілякої інформації про світ страхування у Мельбурні. Він також запропонував стати почесними членом МГПОК, тобто Мельбурнської гільдії постачальників обігрівачів і кондиціонерів, колишнього Мельбурнського братства постачальників обігрівачів і кондиціонерів, і вона сказала, що буде дуже рада. Він додав її до списку друзів в особистому профілі «Сфери», а потім попросив те саме зробити і Мей. Виконала прохання.

«Мушу знову братися до роботи, — написала вона, — передавай привіт усьому Мельбурну!» Тепер уже відчувала, що затьмарення батьків і навіженство Мерсера випаровуються, мов туман. Узяла наступний запит, що надійшов від мережі перукарень домашніх улюбленців в Атланті. Отримала «99», надіслала повторний запитальник і отримала «100», надіслала ще шість запитальників, і на п’ять клієнт відповів. Узялася за ще один запит, цього разу з Банґалора, саме застосовувала шаблон, коли надійшло нове повідомлення від Едварда. «Бачила прохання моєї дочки?» — запитав він. Мей перевірила свої екрани, шукаючи прохання від Едвардової доньки. Нарешті він уточнив, що вона має інше прізвище і навчається у Нью-Мексико, інформує населення штату про долю бізонів. А тоді попросив Мей підписати звернення і згадати доччину кампанію на всіх можливих форумах. Мей сказала, що спробує, і швиденько про це «цвіркнула». «Дякую!» — написав Едвард, а за кілька хвилин надійшла подяка і від його дочки Гелени. «Аж не віриться, що Мей Голланд підписала моє звернення! Дякую!» — написала вона. Мей відповіла на чергових три запити, її рейтинг упав до дев’яноста восьми балів, надсилала до цих трьох численні повторні запитальники, безрезультатно. Розуміла, що тепер доведеться отримати по сто балів від двадцяти двох клієнтів, щоб середній рейтинг знову сягнув ста; поглянула на годинник. Було 00:44. Ще багато часу. З’явилося повідомлення від Гелени, цікавилася роботою у «Сфері». Мей дала їй звичну пораду, надіслала адресу електронної пошти відділу кадрів. «А чи можеш замовити за мене словечко?» — запитала Гелена. Мей відповіла, що зробить усе, що зможе, хоча вони ніколи не бачились. «Але тепер ти вже досить добре знаєш мене!» — сказала Гелена, і тоді прилетіло посилання на її профіль. Запропонувала Мей прочитати кілька її есеїв про захист дикої природи, а також есей, що вона написала, вступаючи до коледжу, бо, за словами Гелени, він досі не втратив актуальності. Мей сказала, що спробує їх прочитати, коли зможе. Дика природа і Нью-Мексико нагадали про Мерсера. Оту самовдоволену погань. І куди тільки подівся той хлопець, який кохався з нею над прірвою Великого каньйону? Вони дуже вдало тоді заблукали — коли він забрав її з коледжу і вони поїхали південним сходом без розкладу руху, без наперед складеного маршруту, не знаючи, де зупиняться ввечері. Пронеслися бурею через Нью-Мексико і опинилися в Арізоні, де зупинилися і знайшли скелю з видом на каньйон, без натяку на огорожу, і тоді він роздягав її під полуденним сонцем, а позаду — урвище, завглибшки чотири тисячі футів. Мерсер обіймав її, і Мей у ньому нітрохи не сумнівалася, бо тоді він був сильний. Він був молодий, дивився далеко вперед. Тепер він постарів і поводиться, як стариган. Знайшла сторінку з профілем, що вона для нього зробила, — порожньо. Зробила запит у технічний відділ і з’ясувала, що він намагався видалити сторінку. «Цвіркнула» йому — жодної відповіді. Знайшла його бізнес-сторінку — видалена; залишалося тільки повідомлення, що він веде винятково аналоговий бізнес. З’явилося ще одне повідомлення