Читати книгу - "Я бачу, вас цікавить пітьма"

її особисто, втім не раз зауважував її витончені жести і те, яким звабливим видається її погляд з-під опущених вій. Тому, коли верхи на ньому опинилася гнучка чарівлива Оксі в чернечих одежах, він сластолюбно застогнав, давши собі розчинитися в ароматі сандала і куркуми, й уперше прокинувся без нудотного відчуття, що його використали.

Увесь наступний день він тільки те й робив, що чекав ночі, аж забув навіть закопати картонну теку, хоча доти майже мріяв про те, як учинить це знову. Думки про Ксеню відтиснули на задній план і страхи, і радощі, і просто нормальне життя.

Уночі все повторилося, тож зранку Субота вирушив не на службу, а з вигаданим діагнозом подався в медпункт, щоб бодай мигцем побачити Ксенію як вона є. Вона була розкішна. Млість і ніжність струменіли в кожному її русі. А від її тихого голосу можна було збожеволіти.

У свій кабінет дільничний прийшов розчавлений. Рухаючись механічно, мов автомат, Субота відімкнув сейф, вийняв теку і поклав перед собою. А як відкрив, то не повірив власним очам: згори лежала велика світлина Ксенії в чернечому вбранні. Здавалося, перемикач між сном і дійсністю тріснув і він не в змозі відрізнити одне від іншого. Чи була Ксеня його коханкою, чи існувала насправді темна черниця, чи не спить він зараз сам і бачить продовження того-таки сласного сну…

Під світлиною на нього чекало ціле досьє на ту, що нею він марив уже другу добу. Але тепер тека розповіла йому іще дещо. Особисте. Скажімо те, що Арсен і Ксенія часто сваряться через його ревнощі. І що потому в них відбувається палкий секс на межі з садизмом. І звісно ж, у течці були фото, що ілюстрували це нове заборонене знання — красиві, великі, неймовірні за своєю суттю. Фотографії поглинули Суботу. Він роздивлявся їх, певно, цілу годину, а потім повертався до них за кожної зручної нагоди, щоб глянути бодай упівока.

Того дня Субота чекав ночі, немов ковтка води, як свіжого повітря. Але ніч минула без сновидінь. І наступна теж. І ще наступна. Субота годинами зітхав над знімками, мало не доводячи себе до непритомності, мріючи, щоб сон повторився, але ні. Черниця більше не приходила.

Тепер Ксеня не просто розбурхувала його, вона виснажувала свідомість, витісняла всі інші думки. З вартою подиву регулярністю він знаходив привід навідатися в медпункт, і частенько, немов випадково, зустрічав її в селищі. Вечорами, причаївшись у темному авто, спостерігав, як вона повертається з роботи, і млів із того, як вишукано рухається її тонка постать уздовж брудних вулиць селища. І зрештою влаштував собі спостережний пункт у закинутій сусідній хаті, щоб вечори поспіль піддивлятися в їхні вікна.

Якщо й були ознаки того, що Субота пхає пику в пастку, наче щур, очманілий від аромату сиру, який струменить із мишоловки, то дільничний їх не помічав.

Аж доки в течці з’явилося ще одне фото трупа.

Субота, який сидів за столом з повною чашкою ранкового чаю, облив собі коліна окропом, та майже не помітив цього, бо прикипів поглядом до мертвяка. На знімку був він сам.

Огидний посинілий труп із моторошними гематомами на обличчі, з висолопленим опухлим язиком і характерно вивернутою шиєю. Тремтячими руками Субота кинувся вивчати нові «матеріали», і тека щедро забезпечила його подробицями. Виявляється, Суботу в його «спостережному пункті» давно помітив один із мешканців селища. До того ж не абихто, а опасистий сусід по будівлі, в якій розташувалася поліція — власник старої затхлої студії «Ксерокопія / Термінове фото», що її двері були навпроти входу у відділок. Протокол допиту товстуна додавався й був датований післязавтрашнім днем. У ньому він запевняв, буцімто запідозрив Суботу і почав стежити за ним, виконуючи громадянський обов’язок. Він навіть фотографував, знявши задля такої оказії навіки встановлену на штатив камеру для термінових світлин. Знімки додавалися — на них Віталік то зазирав у вікно Ксениної спальні, то скрадався за Оксі темною вулицею.

Так от, сьогодні вночі пузань остаточно вирішив, що Субота — маніяк і задумує нове вбивство. І якщо вірити течці, нині о десятій ранку він заявиться до фотостудії, щоб роздрукувати оці таки знімки (тут Субота квапливо звірився з годинником: залишалося пів години), а тоді піде простісінько до Арсена — попередити про загрозу. Арсен запевнить товстопузого, що сам розповість про все мерові й попросить тримати язика за зубами. Протокол допиту Арсена був теж тут, у течці, і Субота, нервово лигаючи, заходився читати.

У ньому йшлося про те, що сьогодні вночі Ксенин чоловік прийде до дільничного додому, відлушпарить його кастетом на очах у дружини і викине з п’ятого поверху, — простісінько крізь шибку.

Якийсь час Субота сидів, вняпившись шаленим поглядом на знімок власного трупа. Потім акуратно взяв папку, замкнув її в сейфі, ще раз звірився з годинником і сів коло вікна — чекати. Рівно о десятій на ґанку будівлі таки справді показався власник контори «Ксерокопія / Термінове фото». Субота дав йому кілька хвилин, а тоді вдерся в студію саме тоді, коли товстун приготувався друкувати знімки. Переконавшись, що течка розповіла йому чистісіньку правду, дільничний задушив бідолаху шнуром від копіювального апарата, і нічого з подальшого пророцтва не збулося.

Тієї ночі вперше за тривалий час йому знову наснилася черниця. Та коли вона заплигнула на нього верхи і нахилилася, щоб обдарувати цілунком запаху гнилих фруктів, замість вродливого Ксениного обличчя Субота вперся носом у гидомирне свиняче рило.

Прокинувшись, він виблював просто на підлогу, а тоді довго плакав — уперше, відколи закінчив школу.

Уранці тека, що він її вчора власноруч сховав у сейфі, лежала на столі. Сейф і досі був замкнений, зате папка, шалапутно розкинувши картонні клапани, наче навмисне випнула яскраву кольорову світлину формату А4, що лежала згори. На фото була свиня в чернечому одязі, і її брудна харя, здається, сміялася з нього.

Субота майже не здивувався. Так само його не здивував переконливий стос інших знімків — на них він душив шнуром тлустого власника фотостудії й закопував його тіло в посадці за цукровим заводом.

Розділ 45

Оксі теж має таємницю

Важко зітхнувши, Субота замовк.

Його розповідь була уривчаста, він затинався, коли на ходу цензурував власні спогади. У своїй трохи брехливій сповіді поліцейський поставав відважним борцем зі злочинністю, що намагався викорінити зло в окремо взятому селищі Буськів Сад, але не міг встояти перед благаннями людей, які розкаялися, — от чому відважний борець брав «штраф на місці» і все таке… У тій частині, де вони з мером приховували злочини маніяка, його розповідь загалом була правдива, з чіткими акцентами — мер чудовисько, він — жертва. Що ж до черниці, то в Суботиній оповіді вона душила його у снах, а не щось інше.

— До чого тут твої сни, Віталік? — якоїсь миті не втрималась Оксі.

— Просто… — він розгубився, картаючи себе, що взагалі згадав про сни.

Якби в Суботи запитали, який зв’язок між текою і черницею, він би й сам собі не зміг відповісти.

Зрештою, за винятком кострубатої згадки про сни, історія склалася непогано: Субота, буцімто, намагався перевірити, чи Ксеня часом не страждає від домашнього насилля. Мовляв, на таку думку його наштовхнули фотографії в течці (тут вона підозріло