Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

Культурні антропологи, які намагаються описати розмаїття суспільств, часто ділять їх десь на півдесятка категорій. Будь-яка така спроба означити стадії еволюційного або розвиткового континууму — хай то будуть музичні стилі, стадії людського життя або розвитку суспільств — за самого початку приречені на небездоганність у двох важливих аспектах. По-перше, кожна стадія виростає з попередньої стадії і лінії розмежування між ними неминуче довільні. (Наприклад, 19-річний хлопець ще підліток чи вже дорослий?) По-друге, послідовність розвитку не є інваріантною, тож приклади, віднесені до однієї стадії, неминуче будуть різнорідними. (Брамс і Ліст, либонь, перевернуться в трунах, якщо дізнаються, що їх згруповують в одну категорію композиторів періоду романтизму.) Та попри це довільно окреслені стадії слугують зручними засобами для обговорення розмаїття музики і суспільств, якщо тільки не забувати про вище зазначені застереження. Тож щоб зрозуміти суспільства, ми скористаємося простою класифікацією, яка складається лише із чотирьох категорій — ватага, плем’я, вождівство і держава (табл. 14.1).

Ватаги — це найдрібніші суспільства, які, як правило, складаються з 5—80 осіб, більшість із яких — близькі родичі: кревняки або свояки. По суті, ватага — це розширена сім’я або кілька споріднених між собою розширених сімей. У наші дні автономні ватаги трапляються лише у віддалених частинах Нової Гвінеї та Амазонії, але в сучасну епоху було чимало інших, які лише нещодавно потрапили під контроль, були асимільовані або винищені. До таких належать багато або більшість африканських пігмеїв, південноафриканських мисливців-збирачів із народу сан (так звані бушмени), австралійські аборигени, ескімоси (інуїти) та індіанці окремих убогих на ресурси закутків Америки, як-от Вогняна земля та північні бореальні ліси (тайга). Всі ці сучасні ватаги є або були кочовими мисливцями-збирачами, а не осілими виробниками харчу. Напевно, 40 тис. років тому всі люди жили ватагами, а більшість продовжувала так само жити ще 11 тис. років тому.

У ватагах немає багатьох інститутів, які ми вважаємо заданість у своєму суспільстві. У них немає одного постійного місця проживання. Землю ватаги спільно використовує вся група, її не ділять між підгрупами або індивідами. В ній не існує закріпленої економічної спеціалізації, за винятком вікової та статевої: всі здорові індивіди здобувають харч. Не існує формальних

Таблиця 14.1. Типи суспільств

Ватага

Плем'я

Вожді вство

Держава

Членство

Кількість людей

десятки

сотні

тисячі

понад 50 тис.

Модель розміщення

кочова

осіла: одне село

осіла: одне або більше сіл

осіла: багато сіл і міст

Основа зв'язку

спорідненість

оперті на спорідненість клани

клас і місце проживання

клас і місце проживання

Етноси й мови

1

1

1

1 або більше

Влада

Ухвалення рішень, керівництво

«егалітарне»

«егалітарне» або «верховода»

централізоване,

спадкове

централізоване

Бюрократія

немає

немає

є

є

Монополія на силу та інформацію

немає

немає

є

є

Розв'язання конфліктів

неформальне

неформальне

централізоване

закони, судді

Ієрархія поселень

немає

немає

немає —► верховне село

столиця

Релігія

Виправдовує клептократію?

ні

ні

так

так —► ні

Економіка

Виробництво харчу

немає

немає —> є

є —> інтенсивне

інтенсивне

Поділ праці

немає

немає

немає —> є

є

Обмін

реципрокність

реципрокність

перерозподіл (через «данину»)

перерозподіл (через «податки»)

Контроль землі

ватага

клан

вождь

різний

Суспільство

Стратифіковане

ні

ні

так, за

спорідненістю

так, не за спорідненістю

Рабство

немає

немає

дрібномасштабне

широкомасштабне

Предмети розкоші для еліти

немає

немає

є

є

Громадська архітектура

немає

немає

немає — ►є

є

Тубільна писемність

немає

немає

немає

часто є

Горизонтальна стрілка вказує на те, що ця ознака варіюється між менш і більш складними суспільствами в межах відповідного типу.

інститутів, як-от законів, поліції і договорів для розв’язання конфліктів усередині ватаги та між ватагами. Організацію ватаг часто описують як «егалітарну»: всередині них немає формалізованої соціальної стратифікації на вищі й нижчі класи, немає формалізованого або спадкового керівництва і немає формалізованої монополії на інформацію й ухвалення рішень. Однак термін «егалітарний» не означає, що всі члени ватаги рівні за престижем і мають однаковий вплив на ухвалення рішень. Цей термін радше вказує, що будь-яке «керівництво» ватагою неформальне і збувається завдяки таким якостям, як особливості характеру, сила, розум і бойова майстерність.

Власний досвід спілкування з ватагами я отримав у болотистій низовинній місцевості Нової Гвінеї, де живуть фаю. Цей регіон відомий під назвою Озерних рівнин. Там і досі можна зустріти розширені сім’ї, які складаються з кількох дорослих осіб, дітей і літніх, за якими доглядають дорослі. Вони живуть у грубих тимчасових житлах уздовж річок і пересуваються за допомогою човнів або пішки. Чому народи Озерних рівнин продовжують жити кочовими ватагами, тоді як більшість інших новоґві- нейців і майже всі інші народи на Землі нині живуть великими осілими групами? Річ у тім, що в цьому регіоні немає щільної концентрації ресурсів, достатньої, щоб люди жили разом, а також у тім, що (до прибуття місіонерів із культурними рослинами) йому також бракувало місцевих рослин, які би дозволяли розвинути продуктивне рільництво. За головне джерело харчування для місцевих ватаг править сагова пальма, серцевина якої містить крохмалисту м’якоть, коли пальма досягає зрілості. Тож кочовий спосіб життя ватаг пов’язаний із тим, що їм доводиться переселятися, коли в околицях вирубано всі зрілі сагові пальми. Хвороби (а надто малярія), брак сировини в болотах (навіть камінь для знарядь доводиться діставати через торгівлю) та мізерна кількість їжі, яку болота дають для людей, обмежують чисельність ватаг. Аналогічний дефіцит ресурсів, доступних для наявної технології, був притаманний іншим регіонам світу, донедавна заселеним ватагами.

Наші найближчі тваринні родичі — горили, шимпанзе й африканські бонобо (карликові шимпанзе) — також живуть ватагами. Так само, мабуть, жили всі люди, доки вдосконалення технологій здобуття харчу не дало змоги деяким мисливцям-збирачам осісти постійними поселеннями в деяких багатих на ресурси місцевостях. Ватага — це політична, економічна та соціальна організація, яку ми успадкували від мільйонів років нашої еволюційної історії. Вихід за рамки цієї організації відбувся лише протягом останніх кількох десятків тисяч років.

Першу з наступних стадій називають плем’ям. Племена відрізняються від ватаг розміром (вони більші і зазвичай складаються з сотень, а не десятків осіб) і тим, що переважно живуть у постійних поселеннях. Однак деякі племена і навіть вождівства складаються зі скотарів, які здійснюють сезонні переміщення.

За приклад племінної організації можна взяти новогвінейських верховинців, головною політичною одиницею яких до прибуття колоніальних урядів було село або компактне скупчення сіл. Згідно з таким політичним означенням, «плем’я» набагато менше за розміром, ніж згідно з означеннями лінгвістів і культурних антропологів, котрі розуміють під «плем’ям» групу,