Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

Нарешті, Австралія — найменший континент. Мала кількість опадів і низька родючість більшої частини Австралії робить її, по суті, ще меншою в сенсі спроможності підтримувати людське населення. До того ж це найі- зольованіший континент. Харчове виробництво так ніколи й не постало тут самостійно. Ці чинники в своїй сукупності зробили Австралію єдиним континентом, який увійшов у Новий час без металевих артефактів.

Табл. 13.1 переносить ці чинники у площину чисел, порівнюючи континенти за їхньою площею та нинішньою чисельністю населення. Ми не знаємо, яким було населення континентів 10 тис. років тому, напередодні виникнення харчового виробництва, але вони, поза сумнівом, розміщувалися в цій самій послідовності, позаяк багато регіонів, які дають більшу частину харчу в наш час, були б родючими теренами для мисливців-збирачів 10 тис. років тому. Різниця за чисельністю населення вражає: в Євразії (разом із Північною Африкою) живе вшестеро більше людей, ніж в Америці; майже увосьмеро більше, ніж в Африці; і в 230 разів більше, ніж в Австралії. А що більше населення, то більше винахідників і більше суспільств, які конкурують між собою. З допомогою табл. 13.1 стає зрозумілою суть пояснення появи рушниць і сталі в Євразії.

Таблиця 13.1. Населення континентів

Континент

Населення в 1990 році

Площа, км2

Євразія та Північна Африка

4120000000

60100000

(Євразія)

(4000000000)

(54000000)

(Північна Африка)

(120000000)

(6100000)

Північна та Південна Америка

736000000

42300000

Субсахарська Африка

535000000

24300000

Австралія

18000000

7600000

Усі ці впливи, що їх континентальні відмінності за площею, чисельністю населення, легкістю дифузії та часом зародження харчового виробництва справляти на виникнення технологій, були підсилені через технологічний автокаталіз. Тим самим значна початкова перевага Євразії до 1492 року перетворилася на грандіозний відрив — і це радше завдяки особливій євразійській географії, аніж особливому інтелекту її мешканців. Серед новоґві- нейців, яких я знав, є потенційні Едисони. Проте вони спрямовують свою винахідливість на технологічні проблеми, яісі актуальні для їхнього становища: проблеми виживання за відсутності будь-яких привізних предметів у новогвінейських джунглях, а не на проблеми винайдення фонографів.

РОЗДІЛ 14

Від егалітаризму до каептократії

В

1979 році, пролітаючи із кількома друзями-місіонерами над віддаленими заболоченими місцевостями Нової Гвінеї, я зауважив кілька розкиданих на багато кілометрів одна від одної хатин. Пілот пояснив мені, що десь на болотистій території, яка простягалася під нами, група індонезійських мисливців на крокодилів нещодавно зустрілася з групою новогвінейських кочовиків. Обидві сторони запанікували, і зустріч закінчилася тим, що індонезійці підстрелили кількох кочовиків.

Мої друзі-місіонери припустили, що кочовики належали до групи фаю, з якою зовнішній світ досі не мав контактів. Відомо про неї лише з розповідей настраханих сусідів — колишніх кочовиків кірікірі, серед яких уже працювали місіонери. Перші контакти між новогвінейськими групами і чужинцями завжди потенційно небезпечні, але в цьому випадку почин був особливо лиховісним. Попри це мій друг Даґ наважився прилетіти до фаю на гелікоптері, щоб спробувати налагодити із ними дружні зв’язки. Повернувся він живий, але до смерті переляканий, розповівши неймовірну історію.

З’ясувалося, що фаю живуть переважно окремими родами, розсіяними по болотистій місцевості, збираючись лише один-два рази на рік, щоб обмінятися дівчатами на виданні. Візит Даґа збігся у часі з таким зібранням, на якому зійшлися кілька десятків фаю. Для нас кількадесят людей — це невелике, звичайнісіньке зібрання, але для фаю це рідкісна, небезпечна подія. Тут убивці несподівано опиняються віч-на-віч із родичами своєї жертви. Наприклад, один чоловік помітив на зустрічі людину, яка вбила його батька. Син схопив сокиру і рвонув до вбивці, але його повалили на землю друзі; тоді убивця з сокирою в руках кинувся на розпростертого сина, але його теж повалили. Обох чоловіків тримали попри їхні люті крики, доки вони не виснажилися і їх можна було відпустити. Інші чоловіки час від часу вигукували образи на адресу один одного, тряслися від люті, вганяючи від безсилля сокири в землю. Ця напруга зберігалася всі ті кілька днів, доки тривало зібрання, а Даґ молився, щоб усе завершилося без кровопролиття.

Плем’я фаю складається десь із 400 мисливців-збирачів, розділених на чотири клани, і кочує територією площею близько кількох сотень квадратних кілометрів. Згідно з їхніми розповідями, їх колись було близько двох тисяч, але чисельність сильно впала у результаті взаємних убивств. У них не існувало політичних і соціальних механізмів, які ми вважаємо за самоочевидні, для досягнення мирного розв’язання серйозних суперечок. Кінець кінцем, у результаті Дагового візиту одна група фаю запросила одне відважне подружжя місіонерів жити з ними. Подружжя прожило серед них уже з десяток років і помалу переконало їх відмовитися від насилля. В такий спосіб фаю долучилися до сучасного світу, в якому на них чекає непевне майбутнє.

Багато інших груп новогвінейців і амазонських індіанців, які раніше не контактували із зовнішнім світом, так само завдячують місіонерам своїм залученням до сучасного світу. За місіонерами прибувають учителі та лікарі, чиновники і солдати. Таким чином, поширення державної влади та релігії були пов’язані між собою впродовж писемної історії, незалежно від того, було це поширення мирним (як урешті-решт відбулося з фаю) чи насильним. В останньому випадку часто саме державна влада організовує завоювання, а релігія виправдовує його. Хоча кочовики й племінні народи зрідка завдають поразки організованим урядам і релігіям, протягом минулих 13 тис. років провідною тенденцією була їхня поразка.

Наприкінці останнього зледеніння більшість населення світу жила у суспільствах на кшталт сьогоденних фаю і жодна група людей не мала помітно складнішого за рівнем організації суспільства. Ще в 1500 р. н. е. менше 20% суші були розділені кордонами між державами, якими керували бюрократи і закони. Сьогодні ж у такий спосіб розділена вся суша за винятком Антарктиди. Нащадки тих суспільств, які найраніше створили централізовані держави й організовані релігії, кінець кінцем запанували в сучасному світі. Отож, поєднання держави й релігії стало, поруч із мікробами, письмом і технологіями, одним із чотирьох головних безпосередніх чинників, котрі задали обриси найзагальнішої схеми історії. Як же виникли держава та релігія?

Ватаги фаю та сучасні держави — дві протилежні крайнощі спектра людських суспільств. Сучасне американське суспільство і фаю відрізняються наявністю або відсутністю професійних правоохоронних органів, міст, грошей, поділу на багатих і бідних та багатьох інших політичних, економічних і соціальних інститутів. Як виникали ці інститути: одночасно чи одні з них постали раніше за інших? Ми можемо знайти відповідь на це запитання, порівнюючи суспільства нашого часу, які перебувають на різних рівнях організації, вивчаючи письмові записи або археологічні матеріали, залишені