Читати книгу - "Учень убивці"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Я переживав через ці плітки більше, аніж можна було очікувати. Члени королівської сім’ї ніколи не звертали на мене багато уваги, принаймні особисто. Шрюд турбувався про мою освіту та добробут і вже давно завоював мою відданість. Тому я належав йому, а про інше не могло бути й думки. Регал зневажав мене, і я навчився уникати його гострого погляду, копняків та непомітних стусанів, які він час від часу мені давав. Коли я був менший, то цього вистачало, щоб збити мене з ніг. А от Веріті добре ставився до мене, хоч і часто був неуважним, і я розумів його любов до собак, коней та соколів, що належали йому. Я хотів, щоб він гордо стояв на своєму весіллі, і мріяв колись служити його престолу, як Чейд Шрюду. Я сподівався, що з ним усе гаразд. Але якби з ним щось і трапилось, я не міг би цьому зарадити чи навіть побачити його. Якщо ми щось і робили в один і той самий час, то рідко перетиналися.
Наприкінці зими Гален оголосив нам програму підготовки до фестивалю Весни. До нього готувалися усі в замку. Зокрема й ми. Отже, проходи між рундуками на ринку потрібно було посипати чистим піском, а самі рундуки пофарбувати в яскраві кольори. Також принести гілки й ретельно за ними доглядати, щоб їхній цвіт та крихітні листочки прикрашали святковий стіл. Втім, Гален мав на увазі не зелене пагілля й тістечка з яєчного жовтка, посипані насінням каррісу, і не лялькові вистави та мисливські танці. На початку весни ми мусили пройти випробування, після якого кожного з нас могли або визнати, або прогнати.
— Прогнати, — повторив він. Якби Гален проголосив нам смертний вирок, то ми б навіть тоді не слухали його з більшим напруженням, аніж зараз. Я мовчки намагався зрозуміти, що для мене означатиме поразка. Я не вірив, що Гален буде чесно випробовувати мене і що я взагалі зможу пройти такий іспит.
— Ті, хто пройдуть випробування, стануть групою. Гадаю, такої групи ще не було. У розпал фестивалю Весни я сам представлю вас вашому королю, щоб він побачив плоди моєї праці. Якщо ми так далеко дійшли, то ви не осоромите мене перед королем. Я сам випробовуватиму вас. Так я буду впевнений, що та зброя, яку передаю моєму королю, повністю виправдає всі надії. Завтра я розкидаю вас по королівству, як насіння по вітру. Я вже знайшов найшвидших коней, які відвезуть вас до місця призначення. Там вас залишать наодинці. Ви не будете знати, де перебувають інші.
Гален замовк. Гадаю, він це зробив для того, щоб кожен з нас відчув напруження, яке бриніло в саду. Я знав, що всі інші тремтіли в унісон. Вони почували себе однаково, обмірковуючи вказівку Галена. Я підозрюю, що вони почули набагато більше, аніж прості слова, які вимовив Гален. І відчував себе чужоземцем, навколо якого всі говорили невідомою мовою. Без сумніву, я не пройду випробування.
— Через два дні після вашого від’їзду я вас покличу і скажу, з ким треба зустрітись і де. Кожен з вас дізнається, як дістатися сюди. Якщо ви добре навчалися, то вся група повернеться до фестивалю Весни і я представлю вас королю.
Знову пауза.
— Але не думайте, що ваше єдине завдання — встигнути на фестиваль Весни. Ви повинні стати групою, а не поштовими голубами. Те, як ви прибудете та в якому складі, покаже, як ви навчилися Скіллу. Готуйтеся: відправлення завтра.
Потім він відпустив нас по одному, знову торкаючись Скіллом. Для кожного з них Гален знаходив слова похвали, окрім мене. Я стояв перед ним, щосили намагаючись відкритись і вимкнути захист. Але дотик Скіллу був легший за подих вітру. Гален міряв мене поглядом згори вниз, а я дивився у відповідь, і мені не потрібен був Скілл, щоб зрозуміти, як він зневажав мене. Він презирливо чмихнув і відвернувся, відпускаючи мене. Я пішов до виходу.
— Краще б тої ночі ти скочив зі стіни, бастарде, — промовив Гален своїм могильним голосом. — Барріч подумав, що я образив тебе, але я просто пропонував тобі гідний спосіб піти. Йди і помри, хлопче. Або просто йди. Твоє існування безчестить ім’я твого батька. Присягаюся Едою, я не розумію, як ти взагалі народився. Я навіть не можу уявити, що твій батько міг злягтися казна з ким і зачати тебе.
Як завжди, Гален фанатично говорив про Чівелрі. Його погляд затуманився від сліпого поклоніння. Він бездумно розвернувся й пішов геть. Дійшовши до сходів, Гален повільно обернувся.
— Я повинен запитати це, — промовив він з отрутою ненависті в голосі. — Ти його педераст? Саме тому він дозволяє висмоктувати із себе силу і так прив’язаний до тебе?
— Педераст? — повторив я, вперше чуючи це слово.
Гален посміхнувся, і його могильне обличчя стало ще більш схожим на череп.
— Гадаєш, я не дізнаюся про нього? Гадаєш, ти зможеш живитися його силою, щоб пройти це випробування? Ні, бастарде. Навіть не мрій.
Він повернувся й пішов униз, а я залишився на даху. Я не мав ані гадки, що означали його останні слова, але від його ненависті відчув себе хворим і слабким, наче мені в кров влили отруту. Я згадав, як минулого разу всі зоставили мене на даху, і знову захотів підійти до краю башти й подивитися вниз. З цього куточка замку моря не видно, але внизу чимало гострого каміння. Ніхто б не вижив після падіння. Якби я хоч на секунду прийняв тверде рішення, то зміг би покінчити з усім і мене б не хвилювало, що подумають Барріч з Чейдом.
Я почув далеке скавучання.
— Йду-йду, Ковалику, — пробурмотів я й відійшов від краю.
Розділ 17
Випробування
Ритуал ініціації відбувається через місяць після того, як хлопчикові виповнюється чотирнадцять. Не всім випадає така велика честь. Треба, щоб якийсь Протекторант обрав претендента і дав йому ім’я, а потім йому варто знайти ще з десяток чоловіків, які визнають, що хлопчик готовий і гідний
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Учень убивці», після закриття браузера.