Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

- Тревізо-о-о!

Химерниця підвела голову. Згори стояла Ейр. То вона кричала. Маячня якась, нехай тікає! Тревізо не помітила більше нікого зверху, проте якийсь предмет на тлі синього неба швидко наближався. Вона кинула швидкий погляд на амаліонів. Двоє синєпиких вирвалися з основного ладу. Їхні очі горіли крайнім збудженням. Очевидно, хотіли заслужити на підвищення, вбивши Химерницю. Тревізо посміхнулася крижаною усмішкою. І вона миттєво подіяла. Двоє воїнів продовжували бігти, але вона побачила в їхніх очах страх. Ще б! Перед ними стояла Химерниця. Дівчина підстрибнула, спіймала у повітрі скинутий для неї меч і зробила повний оберт навколо своєї осі. Одному вона зрубала голову, інший встиг якимось чином ухилитися, і вона лише подряпала йому обличчя. Зав'язався бій. Задзвеніли мечі. Вороги накинулися на неї. Тревізо було важко боротися з противником, який має щити. Три кроки до стіни дуже швидко перетворилися на два, потім на один.

- У чергу, собаче поріддя! - закричала поряд з нею Ейр.

Тревізо миттю глянула на неї. В руках чорний меч. Мабуть, вона його забрала в одного із убитих амаліонів. Коли вона встигла спуститись? Удвох оборону їм тримати стало трохи легше. Але вони все одно повільно програвали бій. Противник дуже вміло прикривався щитами і раптово атакував. Тревізо вже відчувала на собі кілька ран. Парочку серйозних. Її пріоритетний колір дозволяв їй швидко затягувати поранення. Але ран ставало дедалі більше. Воїни знали свою справу. Вона навіть не дивилася на Ейр. Не було коли. Довелося сліпо довіритись напарниці, сподіваючись, що вона добре вміє тримати меч у руках. У бою сабазадонців вона раніше ніколи не бачила, тільки чула про них усілякі розповіді. Зрідка краєм ока Химерниця встигала помітити, що техніка бою Ейр відрізняється від тих, що їй доводилося бачити раніше. А ще в парі моментів мечі ворога дивом не розсікли дівчині шию. Стало зрозуміло, що незабаром їх задавлять. Все, що вони зараз могли, — це намагатися відбивати підступні і хитрі удари амаліонів. Нападати самим виходило лише зрідка. І якщо їм вдавалося вбити воїна, то на його місце відразу ставав інший. Проте Тревізо постійно тримала сині вогні біля лівого зап'ястя. У слушний момент вона випускала стрілу в обличчя амаліону. З такої відстані він не встигав прикритися щитом. Але, треба визнати, секунда за секундою вони програвали бій. Та розклад сил враз змінився, коли над головою Химерниця почула страшне ревіння. Амаліони на мить застигли. А Тревізо встигла подумати, що тільки цього їм не вистачало. Вона чудово знала цей рик. Так гарчать луксори. Скоро все скінчиться. Її самовпевненість її й занапастила. А амаліони навпаки, зловтішно посміхнулися.

Луксор зістрибнув зі скелі. Він влетів у середину струнких рядів амаліонів. Їхні трупи почали розлітатися на всі боки. Луксор лапами трощив ряди ворога. Ламав їм кістки чи роздирав кігтями. Кому як пощастить. Тяжкі лати не давали можливості ворогові вести такий маневровий бій, який дозволив би їм залишитися живими в сутичці з луксором. Страшна тварюка рвала і розкидувала плоть з неприродною швидкістю використовуючи свої масивні лапи, щоб вбивати, вбивати та вбивати. Така поведінка луксора збентежила і Тревізо, і самих амаліонів.

- В атаку! - Ейр привела до тями застиглу Химерницю.

Вони вдвох накинулися на амаліонів, які тепер стали зовсім не такими впевненими у своїй перемозі. З одного боку дві дівчини, що бездоганно володіють мечем, з іншого — потужне і безжальне величезне створіння. Тепер амаліони затиснулися між двома вогнями. Вони кидали погляди то сюди, то туди. Лише кілька секунд знадобилося їм для того, щоб зрозуміти, що час тікати. Поспіхом амаліони почали покидати поле бою. Дівчата з луксором добивали не таких швидких. Коли вже нікого не залишилося поблизу, Ейр скомандувала відступати. І ця команда прозвучала якраз вчасно. У двохстах метрах Химерниця побачила нові ряди ворогів, що наступали. Вони не були в таких обладунках, як попередня група, але являли собою величезну небезпеку через їхню чисельність. Тревізо встигла пустити стрілу в амаліона, що втікає, щоб перевірити свій здогад. Так, все вірно. Чорні обладунки поглинули її постріл.

Луксор обернувся до стіни.

- На шию. Швидко. - гукнула Ейр.

Химерниця розплющила рот і округлила очі. І її очі стали ще більшими, коли вона побачила, як Ейр застрибнула на спину луксору, обхопивши його за шию.

- Ну! - крикнула дівчина.

Тревізо підхопила щит із землі, перекинула його через голову, щоб він бовтався на спині, і наслідувала приклад Ейр. Вона десятки разів боролася проти луксорів. Мечами, стрілами, тиграми. Але ще жодного разу така тварюка її не рятувала. А про те, щоб висіти в неї на шиї, не було навіть мови! Але обставини складалися таким чином, що їй нічого іншого не залишалося, як довіритися Ейр. Луксор моментально підстрибнув, і, чіпляючись усіма лапами за скельні виступи, швидко поповз угору. Кілька секунд йому знадобилося, щоб вилізти на стіну. Дівчата зістрибнули і помчали вперед. Луксор випереджав їх. Усі поспішали. Попереду стало видно ще одну битву з чорними обладунками. Ейр бачила, як Сандрін бореться звичайним мечем. А вона ж її охоронець. Хоч би платню не урізала. Підбігши ближче, вона помітила, що б'ється, навіть Делоріс. Максуд і дві дівчини вишикувалися лінією, щоб захистити від ворога водоносів і Жазель. Треба все-таки навчити її поводитися з ножем. Хоча, у такій сутичці він би не став у нагоді. Ейр бігла, що є сили. Тревізо поряд анітрохи не відставала і теж дуже поспішала. Луксор з усього розбігу врізався у ворога. Амаліони були настільки поглинені битвою, що і не помітили загрози, що наближається. Звір склався в повітрі, щоб усім тілом навалитися на їхній лад. Він проламав його без жодних складнощів. Далі він робив те, навіщо був народжений. Крики болю та розпачу наповнили собою все довкола. Амаліони усвідомили тяжкість свого становища. Ейр та Тревізо теж дісталися до них. Безжальна сутичка тривала не довго. Одиниці змогли забрати ноги звідти. Тревізо наостанок випробувала прямий натхненний і не натхненний поштовхи. Результати її не потішили.