Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

- Не отруєно. - заспокоїла її Жазель.

- На всіх ваших уже вистачило? - запитала Химерниця у Максуда.

- А ти не наша? - спитала тепер Жазель. - Я розраховувала, що вас буде двоє. Там і миска є ще одна. І порцій усім вистачить.

- Жазелізе молодець. Добре, що ти про це подумала. - з повним ротом хвалив дівчину Максуд.

Тревізо ще трохи подивилася на своїх супутників, але миску зрештою взяла. Їли мовчки. Тільки Максуд і Ейр видавали такі звуки, наче це перший їхній обід за багато років. Не дивно, що доїли вони найшвидше. Максуд склав їхні миски та ложки назад у сумку. Потім до них додався посуд Жазель та Тревізо.

- Мені тут не подобається. Це їхня територія. І в мене погане передчуття. - повідомила супутникам Тревізо.

- Ми не можемо піти, не зробивши справу. Тоді все марно. - відповів Максуд.

- Даремно все буде, якщо ми загинемо. - подивилася на нього Химерниця.

- Ніхто гинути не збирається. - посміхнулася Ейр. - А якщо вони прийдуть, ми маємо чим їх зустріти. - вона показала на ручку меча.

Усі посиділи ще хвилин п'ять в укритті. Потім Максуд почав збирати решту групи. Водоноси зайняли колишні місця, а Жазель зібрала посуд. Підлітки запустили потік. Клерк все з таким же невичерпним інтересом і збудженням дивилася, як у них просувається справа. Вона підмітила, що води для рову вже набрали достатньо. Але невідомо якої глибини там сховище. Якщо надто глибоке, то водоносам не дістати воду, тому краще набрати більше. А, може, Максуд знає ще й інше застосування для цієї води. Що б вона не думала, а підуть вони звідси не раніше, ніж скомандує сам Максуд. Жазель глянула вгору. Звідти стрілою вертикально вниз летіла дівчина у золотому. Вона різко зупинилася біля Максуду і Жазель побачила добре помітні клуби пилу від приземлення богині.

- Повертаємось! - крикнув Максуд. - Швидко, швидко!

Химерниці відразу запалили очі. Водоноси відпустили потік і він з силою плюхнувся на пісок, намочивши їх. Вони вже бігли до мотузок.

- Спочатку водоноси. - Максуд показав на них пальцем.

Тільки перші двоє з них піднялися метри на три, як уже схопився за мотузок третій і теж поповз угору. Максуд кивнув Делоріс.

- Тепер ти і я. - сказав він Ейр. - Жазель, лізь на спину.

Дівчина оторопіла. Як це на спину? Максуд відвернувся від неї і трохи сів:

- Хапайся за шию!

Двічі просити не довелося. Жазель підстрибнула, щоб краще вчепитися за нього. Руками вона обвила шию, а ногами обхопила його торс. Максуд схопився за мотузку і видерся вгору. Здавалося, він і не помітив свою ношу. Внизу залишилися лише Химерниці. Жазель ще на півдорозі нагору помітила загін воїнів. У чорних обладунках. Щити, шоломи та мечі. Все було чорне. Не більше ніж п'ятдесят амаліонів. Вони були на відстані кількох сотень кроків і швидко наближалися. Для Химерниць це не проблема. Всього п'ятдесят амаліонів.

- Лізь, я прикрию відступ. - Тревізо вже розкручувала сяючі краплі навколо зап'ясток.

Сандрін не дуже хотіла, щоб та вступала в бій одна. Але особливої небезпеки в наближенні п'ятдесяти амаліонів вона не бачила. Для досвідченої та вмілої Химерниці це не суперники. Їй навіть до ближнього бою навряд чи доведеться вступити. Тому Сандрін кивнула і, зробивши кілька кроків, ухопилася за мотузку. Ногами вона вперлася в стіну, як робили й інші, і швидко полізла вгору. Там Максуд уже оцінював ситуацію. На височині рослинність була набагато меншою. Дерева траплялися лише зрідка. Тому загін амаліонів, який наближався по колишньому високому березі, можна добре розглянути. Він рухався не прямо на групу Максуда, а ближче до межі червоних пісків, їм навперейми. Максуд оцінив, якщо вони побіжать прямо зараз уздовж скелі, тоді встигнуть проскочити на червоні піски і не зіткнутися з ворогом. Але щось підказувало йому, що кордон пісків не зупинить амаліонів. Як би там не було, у них попереду залишався лише один напрямок, яким необхідно прориватися.

- На піски! - скомандував Максуд.

Водоноси побігли першими. Делоріс та Жазель відразу з ними. Звір допомагав вибратися Сандрін. Ейр чекала на інших. Максуд схопив за руку Сандрін, допомагаючи їй швидше підвестися і потяг за собою. Вони побігли. Ейр зі Звіром повернулися, щоб кинутися їм навздогін. Але щось змусило сабазадонку обернутися.

Тревізо спокійно чекала, доки ворожі воїни підберуться ближче. Вони бігли, але їх біг не був швидким. Стало помітно, що лати на них важкі. Ще Тревізо зауважила, що всі воїни наближалися як на підбір. Сильні та високі. І вони точно знали, на кого нападали. Якась незрозуміла впевненість дихала від них. Підпустити ще трохи ближче, щоби кожна стріла знайшла свою мету. За секунду Химерниця випустила по кілька синіх стріл із кожної руки. Ті очікувано потрапили в ціль. І вже зовсім не очікувано не завдали жодної шкоди атакуючим. Амаліони, в яких полетіли стріли, виставили щити і сині смужки були просто поглинені ними. Тревізо дуже здивувалася та швидко повторила спробу. Тепер інші воїни прийняли її стріли щитам і нічого не сталося. Вона озирнулася на мотузку. Якщо їх трохи затримати, вона встигне. Зелені вогники закрутилися навколо її зап'ясть, змішуючись із синіми. Біла імла виникла з обох боків від неї. І за мить два величезні тигри, що голосно гарчали, кинулися на ворога. Два амаліони, які стояли на шляху одного з тигрів, припали на коліно та виставили щити. Двоє інших ззаду впритул стали до них і виставили щити вище, таким чином сформувавши щось схоже на стіну. Тигр у стрибку вдарився в них, посунувши на крок і все-таки розбивши їхній стрій. Але в цей час з двох сторін на нього накинулися інші амаліони і швидко завдали десятки ріжучих і колючих ударів. Тревізо відкрила рота з подиву. Інший тигр загинув ще швидше. Ворог, який нейтралізує дію сили Химерниць. Добре підготовлений ворог. Тепер стало зрозуміло, що цей загін прийшов саме за Химерницями. Їх до цього довго готували. Перші воїни вже підняли мечі, готові обрушити їх на дівчину. Тревізо стояла у ступорі. Вона нічого не могла придумати. Уся її смертоносність ґрунтувалася на її силі. А тепер вона була фактично позбавлена її. Навіть, якщо вона створить собі меч, він відразу розіб'ється об щити ворога. Смерть чатувала вже на відстані п'яти кроків і швидко наближалася.