Читати книгу - "Дона Флор та двоє її чоловіків"

— Та як ви смієте?

Доктор Алуїзіо вдоволено всміхнувся, він добре знав справжню ціну цьому першому обуренню, і така реакція була для нього звичним явищем.

— Я пропоную лише трішки прогулятися…

Дона Флор не могла промовити й слова, від такого нечуваного нахабства вона зашарілася, серце вистрибувало з грудей. Невже в неї на чолі написано, що її лоно волає за чоловічою ласкою? Рвучко, майже бігцем, кинулась у вітальню.

— Флор, що сталося? — запитала Марилда, помітивши, як тремтять її руки.

— Не знаю, мабуть, серце… Зараз минеться…

— Сідай отут… Принесу тобі води…

— Не треба, дякую… я посиджу з твоєю матір’ю…

З подругами, які кепкували над ненажерливістю деяких гостей, дона Флор потроху оговталася від пережитого шоку, вдоволеної усмішки того нахаби та його зухвалого запрошення. Це ж яким треба бути розперезаним, щоб мати совість запросити її, так би мовити, поночі йти зорями милуватися. Перегодя вона таки приєдналася до баляндрасів подруг, які саме обговорювали цікаві моменти, що їх зауважили дона Амелія й дона Еміна. Дона Марія до Кармо сказала, що вона ніколи досі не бачила сеу Сампайо таким веселим під час вечірки, і це її турбує.

У розпал цієї жвавої розмови знову показався наполегливий кавалер із Сан-Франциско, цього разу попід руку зі своєю кузиною доною Енеїде, і нахабно втрутився:

— Буде у вас місце для ще двох? Чи ваша розмова не для чоловічих вух?

— О, ми вже про все таке поговорили…

Дона Флор вдала, що не помічає нотаріуса, а той уже через кілька хвилин зголосився передбачити майбутнє дони Амелії по руці. Свої нехитрі передбачення він дотепно пересипав жартами, навіть дона Флор кілька разів всміхнулася. Доні Амелії він пообіцяв подорожі та багатство. Потім настала черга дони Еміни: цілком серйозно сеу Алуїзіо наворожив їй народження дитини.

— От, чорт забирай! Досить того, що Анінья так неочікувано з’явилася, то тепер іще одне…

— Цього разу буде хлопчик… Запевняю вас, я ніколи не помиляюся…

Завершивши з доною Еміною, він глянув на дону Флор, ніби нічого між ними і не сталося. В його очах знову спалахнуло зухвальство, він знову поглядом оголював її тіло і душу, ще й так безпардонно провів по губах кінчиком язика, що дона Флор аж заціпеніла. Як далеко думає зайти цей хам? На щастя, ніхто більше цього не помітив. Узявши руку дони Флор, сеу Алуїзіо промовив:

— Тепер ваша черга…

— Я не вірю у ворожбу. Це все забобони і нісенітниця…

Але подружки весело її заохочували, ну ж бо, Флор, у цьому немає нічого поганого. Що б вони про неї подумали, якби вона відмовилася? Було б іще гірше, тому залишалося тільки погодитися. Доктор Алуїзіо, справжній експерт жіночої душі, переможно всміхнувся, впевнений у своїй беззаперечній проникливості. Він обережно взяв її ліву руку в свою — долонею догори. Акуратно підстриженим нігтем іншої руки, ніжно проводив по лініях її долоні, непомітно лоскочучи і не зводячи з неї очей. Але дона Флор була похмура і стримана.

— Чудова лінія життя… Ви проживете понад вісімдесят років… — Потім він на секунду замовк, уважно вивчаючи долоню вдови, і продовжив: — На вас чекають великі зміни…

— Зміни? Які? — захоплено зацокотіли подруги.

— От, по лінії кохання… Я бачу нове захоплення… Випадкова зустріч, а скільки пристрасті…

— Дозвольте… — дона Флор спробувала вивільнити руку.

Та сеу Алуїзіо і не думав її відпускати, продовжуючи в тому ж дусі.

— Заждіть… Це ще не все… Слухайте далі… Це буде сеньйор із провінції…

Дона Флор раптом встала і різко висмикнула свою руку з рук адвоката.

— Я не дозволю вам такого нахабства…

І швидким кроком вийшла з вітальні, покинувши остовпілих подруг й ображену дону Енеїде на самоті з тим хамом.

— Що це на неї найшло?.. Хіба Алуїзіо перейшов якісь межі? Хіба він її образив? Просто пожартував, щоб було весело… Терпіти не можу таких необдуманих вчинків… Та як вона може? Ну от скажіть, що вона собі думає? Теж мені принцеса!

Тільки нотаріус був спокійний і навіть виправдав дону Флор:

— Сердешна Флор… Я знаю цю нервозність, така їхня доля… бідолашних молодих удів; доки знову не вийдуть заміж, вони всі так істерично поводяться. Провінційні містечка рясніють такими діагнозами, на жаль… Старі діви та вдови ображаються з будь-якого приводу, плачуть, влаштовують істерики, завжди надміру серйозні та мало всміхаються. А на старості декотрі з них навіть божеволіють…

Втрутилася дона Марія до Кармо:

— Послухайте, докторе, я теж удова, і можу образитися…

Адвокат оцінив її поглядом: нічогенька ще удовиця, хороша статура, тугеньке тіло, такий крам іще не варто списувати. А доктор Алуїзіо дарма часу не гаяв. Він умить забув про дону Флор і мовив доні Марії до Кармо:

— А покажіть-но мені, якщо ваша ласка, вашу ліву руку, хочу дещо з’ясувати…

Узявши руку дони Марії до Кармо, він пильно подивився їй в очі.

— Мені сказати вам правду, чи збрехати?

Коли дона Флор вийшла, Марилда і дона Норма пішли за нею і побачили, що вона плаче. Дона Норма повторила слова сеу Алуїзіо:

— Флор, ти стаєш істеричкою.

9

Дона Флор на заняттях і в мріях

— ДАЙТЕ МЕНІ СПОКІЙ ІЗ МОЄЮ СКОРБОТОЮ ТА САМОТНІСТЮ, зрештою, де ваша повага до мене як до чесної вдови? Перейдімо до уроку. Сьогодні готуватимемо найскладнішу і по-справжньому вишукану страву — рибну (або курячу) ватапу, найсмачніший наїдок баїянської кухні. І не треба мені щомиті нагадувати, що я ще молода: я вдова і все моє єство померло для кохання. Отже, ватапа на десять осіб (та щоб іще й залишилось, як годиться). Нам знадобляться дві голови великих свіжих груперів, хоча можна використовувати й іншу рибу, втім, не факт, що це буде смачно. Додаємо до них сіль, коріандр, часник, цибулю, кілька помідорів і лимонний сік.

Потім поливаємо чотирма повними столовими ложками хорошої оливкової олії, байдуже — португальської чи іспанської; кажуть, грецька найкраща, та я ніколи її не використовувала, бо не бачила в продажу.

Що я робитиму, коли зустріну чоловіка, який припаде мені до душі? Того, хто знову воскресить у мені почуття, згаслі під тягарем пам’яті про померлого? Ах, дівчатка, що ви знаєте про самотнє життя вдів! У кожної з них виникають грішні думки, але порядна вдова ніколи розповідатиме про них. Дайте мені спокій!

Тушкуємо рибу в усіх цих спеціях, а потім додаємо ледь-ледьочки води і проварюємо її. Відціджуємо весь соус в якусь миску, щоб настоявся.

Нічого не вдієш, моє подружнє ложе перетворилося всього лише на місце для самотнього сну. Але все, що стається, — на краще. А що може бути краще за спокійні чисті сни? Що може