Читати книгу - "На уламках щастя, Дана Лонг"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Ти що бл.ть надумав? Вирішив забрати в мене дружину? – у цей момент мені здається, що Андрій зараз спопелить нас поглядом.
– Ні, ти все неправильно зрозумів. Просто Мирон...
– Я зараз не з тобою розмовляю, Віра. То як, Мироне? Як давно ти пасешся біля моєї дружини?
– Я знав її ще до вашого знайомства.
– Так от чому ти промовчав, що знайомий із нею? Сподівався вгадати слушну нагоду і забрати її в мене? – Андрій стискає кулаки до хрускоту і повільно, немов хижак, наближається до нас.
– Не тому, але тепер, коли ти все знаєш, гадаю, буде чесно, якщо Віра сама вибере між нами, – Мирон наполегливо стоїть на своєму.
– Я вже вибрала! Андрію, будь ласка, не треба, – я кладу руки йому на груди, намагаючись втихомирити розбурханий шторм.
Потрібно щось зробити, інакше зараз вони повбивають один одного. Адже судячи з виразу обличчя мого чоловіка, саме це він зараз збирається зробити.
– Ось значить, який ти друг.
– Андрію, я благаю тебе, гості можуть почути. До того ж я вже сказала Мирону, що кохаю тебе і нікуди з ним не поїду.
– А він виявився настирливим, так? З першого разу не розуміє. Значить потрібно більш дохідливо пояснити.
– Андрію, не треба. Будь ласка, дай мені кілька хвилин, і я все поясню йому.
Він вагається, а я не знаю, що ще можу зробити, щоб погасити цей конфлікт. Але на мій подив Андрій погоджується.
– Даю тобі п'ять хвилин і ні секунди більше, а потім я вирішу цю проблему по-своєму, – він різко розвертається і йде, а слідом за ним і Єва.
– Який він у тебе ревнивий...
– Припини! Досить! Навіщо ти прийшов, навіщо влаштував цю виставу?! Невже ти не бачиш, що своїми словами ти можеш зруйнувати мою сім'ю? Ти хочеш зробити мене нещасною?
– Це не так. Я хочу, щоб ти була щаслива, і я можу дати тобі це щастя, тільки ходімо зі мною.
– Ти не розумієш, Мироне. Я вже зустріла чоловіка, з яким хочу прожити своє життя і це не ти, вибач.
Він усміхається, але я бачу по очах, що йому боляче це чути.
– До того ж скоро я подарую Андрію дитину.
Мирон шокований тим, що чує від мене й одразу опускає погляд на мій живіт. Він мовчить і про щось думає. Я не знаю, що ще сказати, аби переконати його не робити дурниць, тому просто стою і з хвилюванням спостерігаю за ним.
– Вагітна значить... тоді я більше не буду забирати твій час. Бажаю Вам величезного щастя, Віра Олександрівна, – каже він серйозно і, кинувши востаннє погляд на мій живіт, іде.
Я видихаю з полегшенням і поспішаю повернутися до банкетної зали, щоб знайти свого чоловіка. Я помічаю його біля бару і поспішаю туди.
– Намилувалися, голуб’ята?
– Не треба так. Ми все з'ясували і Мирон пішов.
– Ти моя дружина! – Андрій підвищує голос.
– Я твоя і це назавжди. Я ніколи не давала тобі приводу сумніватися в мені та моїх почуттях. Прошу, давай забудемо те, свідком чого ти став. Мирон сам не усвідомлював, що говорив. Коли він працював у нас і почав проявляти до мене почуття, я одразу позначила наші з ним стосунки і попередила, що між нами нічого не може бути і Мирон прийняв це. Я не знаю, що зараз на нього найшло. І Єву шкода, адже вона не заслуговує на таке ставлення.
– Здається, про почуття своєї дівчини він думав в останню чергу.
– На жаль.
– Я нікому не віддам тебе, ти зрозуміла? – він притискає мене за талію до себе і дивиться потемнілим поглядом.
– Я знаю, і рада цьому. Давай забудемо цей інцидент. Тепер ми сім'я і скоро нас стане більше, – я накриваю рукою свій живіт, а він поглядом стежить за моїм рухом.
– Ти моя, Віра, і я перегризу горлянку будь-кому, хто посміє забрати тебе в мене. Ми чоловік і дружина, і цього ніхто не змінить.
– Звісно. Я кохаю тебе, а ось тут доказ мого кохання, – я сильніше притискаю руку до живота, і Андрій накриває її своєю.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На уламках щастя, Дана Лонг», після закриття браузера.