Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 58. Мія

Глава 58

 

Чи знаєте це чудове почуття? Коли без твоєї згоди тебе одружили... Ось я знаю. Все можу зрозуміти, але де всі атрибути весілля?

***

-- Ах ти... -- злість піднялася в мені полум'яною стіною. – Дружина значить?

-- Маленька, я все поясню, -- підняв руки на знак капітуляції. Знав, що треба було все розповісти, але...

У мене полетіла перша вогненна куля. Ледь ухилився. Зрозуміло, що вона засмучена...

Але вогонь...

***
 

Як сформувала кулю, не помітила, як пустила в Марка -- теж. За першою полетіла наступна, а потім почалося...

Кидала, як на тренуванні, одну за одною. Марк лише встигав ухилятися. А в мені закипали емоції.

Як він міг?

– Де пропозиція руки та серця? А? – кинула кулю. – Де романтика? -- куля. – Де кільце? -- куля. -- Про мою сім'ю ти подумав? -- куля. – Я не планувала у 18 років виходити заміж, -- кричу на нього щосили.

-- Мія, дай мені все пояснити, – ласкаво , намагаюсь заспокоїти. Але куди там.

-- Як так вийшло, що ми тільки переспали й одразу одружені? -- куля. -- І ти ще говорив про довіру? -- треба зупинятися, або спалю йому всю квартиру.

Зупинилась, перевела подих і дивлюся йому у вічі. Марк насторожився і мовчить.

– Я переїжджаю до академії! - відчуваю, що на зміну гніву приходить істерика, сльози підступають до очей. - Не попадайся мені на очі сьогодні! Пошкодуєш.

Щоб ганебно не розплакатися, просто тікаю з квартири. Як у тумані бігла сходами, не розбираючи дороги. Занадто багато подій трапилося за останні тижні. Мені потрібен перепочинок.

***
 

Як тільки зачинялися двері за Мією, рвонув за нею. Біг сходами, але на півдорозі налетів на сусідку. Літню жінку, я збив з ніг. Поки допоміг підвестися, поки провів до квартири. Мія встигла втекти.

Стояв перед під'їздом і не знав, що робити. Потрібно дати їй охолонути. Але з іншого боку з її характером, вона може накояти лиха. Схопився руками за голову і загарчав.

Треба було сказати їй. Вона не знає наших законів. І міркує, як відьма. А темперамент у неї, як у перевертня.

Матвій спостерігаючи весь цей хаос, що наробила ця невгамовна парочка. Чекав, поки Марк повернеться. В ідеалі з Мією, але в гніві вона страшна.

Марк зайшов у квартиру і зачинив двері. Штукатурка обсипалася, але він цього не помітив. Сів на диван і відкинувся, заплющив очі.

-- Матвій, ти не міг просто промовчати? -- гарчав на друга. Розумію, що сам винен, але хто його за язика тягнув.

-- Воу, воу. Не зривайся на мені, – сів поряд з другом. -- Я сам був шокований, коли помітив мітку. Але як ти примудрився поставити її й не розповісти?

– Там усе заплутано. Після розмови з батьком ми пішли до Хелен, – зітхнув. – А вона нам розповіла, що Мія моя істинна. Ось чому мій звір, як з ланцюга зірвався.

-- Оце так поворот, -- свиснув. Потрапив друг знатно, на все життя. – Як будеш все виправлять? - сміюся. -- Мія знатно розійшлася...

Сам розумів, що накосячив.

Підіб'ємо підсумок: Мія -- втекла, друг знущається.

Так, життя вдалося. Їй потрібно охолонути, а потім ми поговоримо і вона відповість за кожну кинуту в мій бік кулю.

Буде солодко покарана.

– Охолоне, -- сподіваюся. -- Ти у справі зайшов чи побазікати?

– Загалом у справі. Алан зі мною зв'язався і розповідав, що вдалося нарити нового.

–  Знайшли відьом? -- весь підібрався.

– Ні, але знайшли випадково перевертнів, які брали участь у викраденні. Мілок упізнав їх. Його ще тримають у лікарні, але незабаром повернеться додому, – подивився на друга. Марк весь напружився. Тяжко йому дається ця розмова. Та й не доречно. Але треба діяти оперативно.

– Що дізнались? – прогарчав.

Я шалено злий.

Хочу сам розібратися з ними та показати всім, що цю відьму чіпати не можна... Моя!

-- Тут все складно...

– Які складнощі? -- підвівся з дивана. Вони з двома перевертнями розібратися не можуть? – Забули, як інформацію вибивати? Так я можу майстер-клас показати, але боюсь, що вони його не переживуть, – бомбить усю грудну клітку. Задихаюсь від люті.

-- Марк, спокійно, там вистачає умільців, – глянув на друга. – Мія мала рацію. Вони розмовляли, як зі стіною. Ті перевертні мало реагують на зовнішні подразники. Ти знаєш Алана, він розлютився та приклав одного.

-- Не допомогло?

-- Віриш? Не дуже. За них взялися вчені з наради. Перевіряють їх. Я там не був присутній, але з розповіді схоже, що їх накачали чимось.

– Все цікавіше та цікавіше… – видихаю. Раз за справу взявся Алан, він доведе все до логічного завершення.

-- Що ти плануєш робити?

– Сьогодні -- нічого, – зітхнув тяжко. – Завтра поїду на заняття. Потрібно поговорити з Мією. Сподіваюсь за вечір вона проаналізує нашу ситуацію та прийде до правильного висновку.

-- Щасти, друже.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно