Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

У довгій історії пришвидшуваного розвитку технологій можна виокремити два особливо вагомі стрибки. Перший стався між 100 і 50 тис. років тому і став можливим, напевно, завдяки генетичним змінам у наших тілах, а саме завдяки формуванню сучасної людської анатомії, яка вможливила функціонування сучасного мовлення або сучасного мозку, або того й того. Результатом цього стрибка стала поява кістяних, спеціалізованих кам’яних і складених знарядь. Другий стрибок став можливим завдяки переходу до осілого способу життя, який відбувся в різний час у різних частинах світу, почавшись 13 тис. років тому в одних місцях і досі не закінчившись у деяких інших. У більшості випадків перехід до осілості був пов’язаний із прийняттям харчового виробництва, яке змушувало людей лишатися поблизу городів, садів і відкладених у запас надлишків харчу.

Осілість відіграла переломну роль в історії технологій, бо дала змогу людям нагромаджувати непереносні пожитки. Кочові мисливці-збирачі мусять вдовольнятися тільки технологією, яку можна носити із собою. Якщо ви часто переміщуєтесь і не маєте рухливого транспорту або тяглових тварин, ваші пожитки неминуче обмежуються дітьми, зброєю й абсолютним мінімумом інших неодмінних речей найпершої потреби, достатньо компактних для перенесення. Ви собі не закинете на спину гончарні вироби й друкарський верстат, коли переходитимете на інший осідок. Ця практична трудність пояснює, чому деякі технології, які з’являлися рано, мусили дуже довго чекати на своє подальше вдосконалення. Наприклад, найдавніші знайдені провісники кераміки — випалені глиняні статуетки, які виготовлялися на території колишньої Чехословаччини 27 тис. років тому, задовго до появи найдавнішого відомого глиняного посуду (у Японії 14 тис. років тому). В тій самій Чехословаччині було знайдено найдавніші сліди ткацтва, датовані тим самим періодом, але інших його слідів виявлено не було аж до появи найдавнішого відомого кошика десь 13 тис. років тому та найдавнішого відомого плетеного одягу близько 9 тис. років тому. Попри дуже ранні перші кроки, ні кераміка, ні ткацтво не постали, доки люди не перейшли до осілого способу життя, тим самим розв’язавши проблему транспортування глеків і ткацьких верстатів.

Крім того, що харчове виробництво вможливило осіле життя, а отже, нагромадження пожитків, воно відіграло кардинальну роль в історії технологій ще й з іншої причини. Завдяки йому вперше в еволюції людини виникла можливість формування економічно спеціалізованих суспільств, які складалися з селян, котрі виробляли харч, і спеціалістів, які харчу не виробляли, а утримувалися за рахунок його виробників. Але в другій частині цієї книжки ми вже переконалися, що харчове виробництво виникло в різний час на різних континентах. Крім того, в цьому розділі ми побачили, що локальна технологія у своєму зародженні та збереженні залежить не тільки від локального винайдення, а й від дифузії технологій з інших місць. Ця обставина зумовила стрімкіший розвиток технологій на континентах, які мали менше географічних та екологічних перепон для дифузії на своїй території та на інші континенти. І нарешті, кожне суспільство на якомусь окремому континенті — це додаткова можливість для винайдення або прийняття технології, позаяк суспільства з багатьох причин дуже сильно варіюються за схильністю до новаторства. Тож за інших рівних умов технологія розвивається найшвидше у великих продуктивних регіонах із великим населенням, великою кількістю потенційних винахідників і великою кількістю суспільств, які конкурують між собою.

Тепер ми можемо підсумувати, як варіації за цими трьома чинниками — часом зародження харчового виробництва, перепонами для дифузії та чисельністю населення — безпосередньо вели до відомих нам міжконтинентальних відмінностей у технологічному розвитку. Євразія (яка фактично охоплює Північну Африку) — найбільший материк світу, який містить найбільшу кількість конкурентних суспільств. Це також материк, на якому розташовані два осередки, в яких виробництво харчу зародилося найдавніше: Родючий півмісяць і Китай. Він витягнутий уздовж осі схід—захід, що дає змогу багатьом винаходам, запровадженим в одній частин Євразії, відносно швидко поширюватися на суспільства, розташовані на схожих широтах і в схожих природно-кліматичних зонах тієї-таки Євразії. Протяжність цього материка уздовж його другорядної осі (північ—південь) різко контрастує із вузькістю Америки на Панамському перешийку. На ньому немає важко- здоланних екологічних перепон, як ті, що перетинають головні осі Америки й Африки. Отже, географічні й екологічні перепони для дифузії технологій легше здоланні в Євразії, ніж на інших континентах. Завдяки усім цим чинникам Євразія стала континентом, на якому найраніше розпочалося піс- ляплейстоценове технологічне пришвидшення і на якому воно вилилося у найбільше локальне нагромадження технологій.

Північну та Південну Америку зазвичай розглядають як два окремі континенти. Проте вони були сполучені між собою впродовж кількох мільйонів років і породжують схожі історичні проблеми. Тож їх можна розглядати разом для порівняння з Євразією. Взяті разом, вони являють собою другий за розміром материк, котрий, утім, значно поступається Євразії. Його сильно членують географія та екологія: Панамський перешийок, який має лише 65 кілометрів завширшки, фактично розділяє Америку в географічному плані, тоді як дарієнські дощові ліси, які вкривають перешийок, і північномексиканська пустеля розділяють його в екологічному плані. Ця остання пустеля відокремила мезоамериканські розвинені суспільства від північноамериканських, тоді як перешийок відокремив ті-таки мезоамериканські розвинені суспільства від андських і амазонських. Ба більше, головна вісь Америки пролягає із півночі на південь, змушуючи будь-яку дифузію рухатися впоперек вектора зміни широти (і клімату), а не вздовж однієї широти. Приміром, колесо винайшли в Мезоамериці, а лам одомашнили в Центральних Андах до 3000 р. до н. е., але 5 тис. років по тому цей єдиний в Америці в’ючак і єдині американські колеса так і не зустріли одне одного, хоча відстань, яка відокремлювала мезоамериканські суспільства майя від північного кордону імперії інків (1900 кілометрів), була набагато меншою від 9600 кілометрів, які розділяли Францію та Китай, котрі мали і те, й те. Я гадаю, що саме ці чинники пояснюють технологічне відставання Америки від Євразії.

Субсахарська Африка — третій за розміром материк у світі — значно менша за Америку. Впродовж більшої частини історії людства вона була набагато доступнішою з Євразії, ніж Америка, однак пустеля Сахара виступала значною екологічною перешкодою, котра відокремлювала її від Євразії та Північної Африки. Притаманне Африці видовження вздовж осі північ—південь створювало подальші перешкоди для дифузії технологій як усередині самої Субсахарської Африки, так і між нею та Євразією. Якщо говорити про перший випадок, то гончарство й залізообробка зародилися в Сахельському поясі, що належить до Субсахарської Африки і лежить на північ від екватора, або досягли його принаймні так само давно, як вони проникли до Західної Європи. Однак гончарство досягло південного кінця Африки не раніше 1 р. н. е., а металургія