Читати книгу - "Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика."

9. З суб'єктивної сторони злочин характеризується виною у формі умислу, Умисел щодо використання службовою особою влади або службового становища всупереч інтересам служби прямий, а щодо наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб вина може бути у формі як умислу, так і необережності.

Обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони злочину є мотиви та мета вчинення службовою особою діяння всупереч інтересам служби з використанням влади чи службового становища — корисливі мотиви, інші особисті інтереси чи інтереси третіх осіб.

Під корисливим мотивом потрібно розуміти прагнення особи отримати для себе або для інших осіб не будь-яку, а лише матеріальну вигоду (наприклад, отримати майно або право на майно, звільнитись від матеріальних витрат внаслідок своїх дій).

Під іншими особистими інтересами розуміються будь-які інтереси службової особи, окрім корисливих, зокрема вчинення цього злочину з почуття помсти, кар'єризму, бажання приховати недоліки в роботі, отримати будь-яку вигоду нематеріального характеру тощо, а під інтересами третіх осіб — інтереси будь-якої іншої особи, як корисливі, такі і некорисливі, на користь якої вчинюються або не вчинюються певні дії службовою особою з використанням влади чи службового становища всупереч інтересам служби.

10. Суб'єкт злочину спеціальний — службова особа.

Про поняття службової особи див. главу 5 розділу І.

11. Кваліфікованими видами складу злочину є:

— зловживання владою або службовим становищем, якщо воно спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364);

— якщо такі дії вчинені працівником правоохоронного органу (ч. 3 ст. 364).

12. Згідно з п. 4 примітки до ст. 364 тяжкими наслідками, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тяжкі наслідки, що не пов'язані з заподіянням матеріальних збитків, — це оціночне поняття і вирішується воно з урахуванням конкретних обставин справи. До таких наслідків, зокрема, відносяться дезорганізація чи розвал роботи підприємства, установи, організації, їх банкрутство, тривала зупинка транспорту, створення аварійної ситуації, внаслідок якої хоча б одна людина отримала середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або потягла людські жертви.

Насильство не є конститутивною чи кваліфікуючою ознакою цього злочину, а тому заподіяння тілесних ушкоджень або смерті потерпілому умисно шляхом фізичного насильства не може розглядатись як діяння, вчинене в межах повноважень службової особи, оскільки такі дії ніхто не має права виконувати або дозволяти, вони виходять за межі повноважень службової особи, а тому повинні кваліфікуватись як перевищення влади або службових повноважень, а в необхідних випадках — також і за сукупністю злочинів як перевищення влади або службових повноважень і злочин проти життя і здоров'я особи.

Необережне заподіяння смерті або тяжкого тілесного ушкодження охоплюється ч. 2 ст. 364 і додаткової кваліфікації за ст. 119 та 128 не потребує.

13. Якщо в діях особи крім зловживання владою або службовим становищем містяться ознаки іншого злочину, дії такої особи кваліфікуються за сукупністю злочинів, за винятком випадків, коли вчинення того чи іншого злочину службовою особою є конститутивною чи кваліфікуючою його ознакою, тобто коли такий злочин є спеціальною нормою щодо зловживання владою чи службовим становищем. Наприклад, використання службовою особою влади чи службового становища, поєднане з приховуванням тяжкого чи особливо тяжкого злочину, кваліфікується за ст. 364 і додаткової кваліфікації за ст. 396 не потребує.

14. Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364, є службова особа — працівник правоохоронного органу. До службових осіб правоохоронних органів відносяться особи, які здійснюють функції представника влади або обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків у таких органах. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р. до правоохоронних органів відносяться органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохоронні, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовчі або правоохоронні функції.

15. Необхідно відмежовувати зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень, відповідальність за яке передбачена ст. 365 КК. По суті, перевищення влади або службових повноважень є різновидом зловживання владою або службовими повноваженнями.

Згідно з роз'ясненнями ПВСУ, при зловживанні владою або службовим становищем особа незаконно, всупереч інтересам служби використовує надані їй законом права і повноваження, а під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти:

а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства;

б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, — за відсутності цих умов;

в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;

г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти (п. 5 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" від 26 грудня 2003 р. № 15[397]).

16. У ряді статей Особливої частини КК передбачена відповідальність за вчинення певних дій службовими особами взагалі чи їх окремими категоріями (ч. 4 ст. 157; ч. 2, 7, 8 ст. 158; ч. 2 ст. 159; ст. 175; ст. 210; ст. 211 та ін.), або ж вчинення яких службовими особами взагалі чи їх окремими категоріями утворює кваліфіковані (ч. 3 ст. 109 та ч. 2 ст. 110 — особа, яка є представником влади; ч. 3 ст. 157, ч. 2 ст. 1581 — член виборчої комісії чи інша службова особа; ч. 2 ст.