Читати книгу - "Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс"

   У критичний момент третього дня оборони, коли ситуація здавалася майже безнадійною, капітан Даріан прийняв сміливе рішення. Він зібрав невелику групу найвідважніших воїнів, які були готові піти на все заради перемоги. Їхня мета була амбітною — прорватися в ночі до великого танка класу "Руйнівник", який перебував на території яку захопив ворог. Операція була сповнена ризику і допомогти могла лише удача. Воїни, вдягнені у механічні обладунки, непомітно пробиралися через лінії ворога, уникаючи зіткнень з чудовиськами та ворожими патрулями.

   Під прикриттям ночі вони досягли панцирника "Руйнівник" - величезної машини війни, вкритої бронею та озброєної потужними гарматами. Даріан і його група зуміли зайняти танк, переборовши невеликий ворожий гарнізон, що знаходився біля нього.

  Паралельно з цим, щоб виманити звіра на курс стрільби танка, Даріан послав кілька загонів, щоб вони відвертали увагу ворога на себе та вели його в потрібному напрямку. Ці загони, знаючи про свою місію, мужньо вступили в бій, привертаючи до себе основні сили ворога, знаючи що шанс на їх виживання неймовірно малий. 

     Тим часом команда Даріана швидко оцінила ситуацію та відкрила вогонь по ворожих позиціях, коли ті опинилися в зоні досяжності. Вибухи тяжких снарядів розірвали ряди ворога, сіючи хаос та руйнування. А головне що під час цього залпу було дуже вдале влучання у голову ящірки розірвавши її на куски. Чудовисько пало. Але їхня перемога була короткочасною. На жаль "Руйнівник" був пошкоджений під час бою і не міг рухатися. Вони опинилися в пастці, оточені ворогами з усіх боків. Відступати було неможливо, але вони продовжували боротьбу до останнього. Не всім вдалося вижити та втекти з поля бою, але їхня сміливість та самопожертва не були марними. Вижив лише один загін, та Даріан який втратив руку, але зміг приєднатись до останнього загону. Так закінчився третій день.

Четвертий день оборони

   На світанку четвертого дня оборони, темні хмари нависли над полями Едемору, ніби передвісники майбутньої бурі. Ворог, немов нескінченна потік темряви, продовжував наступати з неймовірною силою та жорстокістю. Кожна нова хвиля атак здавалася сильнішою за попередню, виснажуючи залишки оборонних сил Едемору. Серед руїн та спустошення, капітан Даріан стояв як незламний стовп, втілення мужності та відваги. Попри численні поранення, що покривали його тіло, та кров, що змішувалася з пилом на його обладунках, він не втрачав рішучості. Він знав, що цей день може стати останнім для нього та його воїнів, але він був готовий стати на чолі останнього загону, щоб захистити свою землю від невблаганного ворога. Очі Даріана палали непохитною волею, коли він збирав навколо себе своїх воїнів — втомлених, але незламних. Він говорив їм слова підтримки та натхнення, нагадуючи про те, за що вони борються, і про славу, яку вони здобудуть, захищаючи свою імперію. Він був готовий очолити їх у відчайдушний бій, в якому кожен з них міг стати легендою.

   Сонце зійшло над обрієм, але його промені не змогли розігнати морок, що огортав поля битв. І тоді, ніби на сигнал, з темних гущавин лісу виринула нова хвиля чудовиськ — ще більш жахливих та невблаганних, ніж будь-коли. Ці істоти, витягнуті з найглибших кошмарів, мали вигляд, який викликав льодовий холод у серцях навіть найвідважніших воїнів. Вони були величезними, з шипами, що стирчали з їхніх тіл, та очима, що палали червоним вогнем. Їх крики віщували смерть, а кожен крок залишав за собою слід руйнувань. Але цього разу ворог мав чітку мету — прорвати оборону та нарешті добити самого капітана Даріана, який став їхнім особистим ворогом. Вони знали, що поки він стоїть на чолі оборони, їхні шанси на перемогу мінімальні. Тому вони кинули всі свої сили на одну точку, намагаючись зламати опір та знищити того, хто став символом опору Імперії Едемору. Даріан, попри свою втому та рани, зустрів ворога з незламною волею. Він знав, що цей день може стати останнім для нього, але він був готовий боротися до кінця, захищаючи свою землю та свій народ.

   Попри відвагу та мужність, які виявили оборонці під час цих важких днів, їхні сили були на межі виснаження. Четвертий день оборони став днем вирішального зіткнення, коли останній загін воїнів Едемору був розбитий під натиском невблаганного ворога. Капітан Даріан, який стояв на чолі цього загону, відчайдушно боровся до самого кінця. Він використовував кожну краплю своєї сили та майстерності, щоб захистити своїх воїнів і зупинити ворога. Він майстерно орудував своєю зброєю, відбиваючи атаки чудовиськ, що намагалися оточити його з усіх боків. Але, попри всю свою відвагу, Даріан не міг протистояти перевазі ворога. Він був серйозно поранений у запеклому бою, а його загін був розбитий. Оточений ворогами, він впав на землю, виснажений та обкладений ранами.

  Він був оточений ворогами, а його вірні воїни впали поруч з ним. В цей момент перед ним з'явилася Королева, втілення темряви та влади, що випромінювала холодне світло в темряві. 

—  Ось і ти, Даріане,  — промовила вона холодним, бездушним голосом.  — Ти боровся мужньо, але все марно. Прийми мою пропозицію, стань моїм рабом, і я залишу тобі життя.

   Даріан підняв свою кроваву голову, погляд його очей був слабким, але в них відбивалася непохитна воля. 

— Ніколи.... Я ніколи не бачив баби страшнішої за тебе!  — Захлинаючись від крові й сміху промовив Даріан.

 Королева усміхнулася, це був усміх хижака, що стоїть над своєю жертвою. 

— Ти набагато цікавіше свого "всеволодаря" —  сказала вона, і зникла у темряві, залишивши Даріана самотньо лежати серед руїн поля бою, наказавши його добити своїм слугам. 

    Четвертий день оборони став днем випробувань та жертв. Воїни Едемору, під проводом капітана Даріана, відчайдушно боролися за кожен клаптик своєї землі, але сили ворога виявилися непереможними. Кордон був прорваний, і монстри вирвалися на волю, поширюючи руйнування та смерть. Попри трагедію та розпач, що охопили серця оборонців, існувала надія. На горизонті з'явилася нова армія Едемору, готова зустріти ворога та помститися за втрачених братів та сестер. Вони йшли вперед, сповнені рішучості та віри в перемогу, але ще не знали, що їх ворог це давні тіні загубленого світу...