read-books.club » Еротика » Втрачена пара, Алена Бондар 📚 - Українською

Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

156
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Втрачена пара" автора Алена Бондар. Жанр книги: Еротика / Еротичне фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 80 81 82 ... 111
Перейти на сторінку:
Глава 56. Мія

Глава 56



Як з ним усе розпусно та солодко. Марк ніби відчуває мене. Він розкриває нові грані, про які я навіть не здогадувалась. Подивилася йому в очі та почала смоктати його палець. На ньому мій смак. Не думала, що мені сподобається, але це спонукало.

Відштовхнула його від себе і залізла нагору. Сіла на його стегна. Він ще одягнений.

А мені так хочеться відчути його оголеною шкірою. Почала навмисно повільно розстібати ґудзики на його сорочці. Не порушуючи зоровий контакт. В його очах здивування.

Так, я дозволила собі свавілля, але з його погляду зрозуміла, що він тільки радий. Обхопив мої стегна і присунув ближче до себе. Який він гарячий...

Розстебнувши сорочку, пройшлася кігтиками по його грудях і він загарчав. Опустилась, поцілувала у шию, повторювала його дії. Мені цікаво, його так само криє, як і мене.

О так... Ефект той самий. Прикусила та отримала повторне гарчання.

-- Хочеш пограти? -- розпусна посмішка. Так, маленька осміліла. Не заважатиму їй, нехай досліджує.

Не знала що відповісти й просто промовчала.

Покривала поцілунками його плечі, а він намотував моє волосся на кулак. Опустилася до грудей, потім до преса. Так…

Окреслила пальчиком його кубики. Тремтячими руками взялась за пряжку ременя й розстебнула. Він відпустив моє волосся і підвівся, щоб мені було зручніше зняти штани. До цього моменту я не роздивлялась оголеного чоловіка. Але він досконалий у всьому.

Тільки мій погляд опустився на його член, як повернулась паніка. Я не фахівець, але він великий... Дивилася і не могла відірвати очей. Сміливість пішла, поступилася місцем недосвідченості. Що робити далі? Він ніби мої думки прочитав.

-- Моя смілива дівчина злякалася? – її несміливі ласки завели мене сильніше ніж досвідчені партнерки. Але Мія розгубилася. Ніхто не казав, що буде просто та чесно.

-- Пам'ятаєш нашу угоду? – посміхнувся. Вона так мило засоромилася. Передчуття, ось як можна схарактеризувати одним словом мій стан.

– Та-а-к, – голос підводив. Впевненість зникла. Лопнула, як мильна бульбашка.

– Ти робиш усе, що я тобі кажу… – маленька давай. Не хочу тиснути, але доведеться. -- Візьми його у долоню. Не бійся. Я казав, що ти будеш смикати не тільки хвіст, – широко порочно посміхнувся.

Проста дія, але я боюсь. Простягнула долоню та взяла. А навпомацки, він приємний. Може, не все так страшно. Нахилилася і лизнула голівку.

Марк смикнувся. Подивилась у вічі. Там був справжній вогонь.

– Продовжуй, – владно. Такого я не чекав від неї. -- Посмакуй мила, як льодяник, -- бачу, що бентежиться. Але в очах з'явився інтерес. Це добре, ми на правильному шляху.

Нахилилася назад і лизнула ще раз. Знову сіпнувся. Мабуть, роблю усе правильно. Стала сміливіше, відкрила рота і спробувала уявити, що це морозиво. Втягнула у себе, він смачний.

Спробувала втягнути більше, але закашлялася, коли член уперся у горло. Все ж таки я не вмію.

Це, напевно, не моє, але...

– Куди ти рвонула? -- сміюся по доброму. Ентузіазму в ній хоч греблю гати. -- Давай потроху та дихай через ніс. Мія, маленька, давай, – нотки благання прослизають. Я отримую чистий кайф від неї зараз. Не можу викинути картинку з голови. Мія з моїм членом у роті. Наче зелений молодик, тішуся і запалююсь.

-- Я не можу, він дуже великий... -- чого приховувати, мені сподобалося, але розмір. 

Як це помістити у собі? Як уявлю, що Марк ним увійде в мене.

– За комплімент дякую окремо. Спробуй не бійся, – заохочує. -- Ти ж вмієш тримати своє слово?

– Так!

Оглядаю його з усіх боків, ніби від цього він поменшає. Дурна.

Нахиляюсь і роблю, як Марк сказав, дихаю носом. І... Так, в мене виходить і я підключаю язик.

-- Маленька, ти мене з розуму зведеш, -- кайфово. Дурію від неї. Сама захотіла без примусу. -- Давай, моя солодка дівчинка.

Збираю її волосся у кулак. Нема чого мені огляд затуляти. Помічаю, що її запах змінюється. Моя дівчина збуджується. Довго не протягну. Дуже давно я її хочу.

Тягну за волосся Мію нагору та впиваюсь в її солодкі губки.

Мене не бентежить, що ними вона щойно була внизу. Швидко перекочуюсь та опиняюсь зверху.

-- Мені здається, що є несправедливість стосовно мене, -- прикушую мочку вуха.

– Яка? – хриплю.

Не думала, що мені так сподобається. Тільки зараз зрозуміла. Наче відьма тут я, але таке відчуття, що Марк мене приворожив. Підсадив на себе, своє тіло. Зараз почуваюся німфоманкою.

Не встигаю нічого сказати, він рве на мені білизну. Звичне відчуття сорому не настає. Бачу як він на мене дивиться. Відтепер хочеться лише оголеною лежати перед Марком.


***

Розводжу статеві губки моєї маленької та відзначаю, що вони всі в її соках. Ще трохи й змазка потече на ніжку. Навис над нею. Секунду очі в очі, а потім поцілував. Дико, шалено. Змітав останні її сумніви. Розсунув ширше її ніжки та ввійшов. Схлип Мії я ловив губами.

Завмер, дав їй можливість звикнути. Перейшов з поцілунками на груди. Вони досконалі. Грав з одним соском, потім з іншим. Мія розслабилася. Знову глянув у вічі й плавно хитнувся.

Відьмочка щільно обхопила мої стегна. Не розриваючи зорового контакту продовжив рух і отримав перший стогін Мії.

Прискорився. Моя дівчина гучна, дуже гучна. Відлуння стогонів Мії розходиться по печері. Відбивається від стін і зростає в гучності. Набрав швидкий темп і в якусь мить помітив, що вона підмахує мені стегнами. Це був фініш, зірвався на шалений ритм. Мія зірвала голос. Зараз тільки хрипіла.

До фіналу ми дійшли майже одночасно. Вона вибухнула в оргазмі й стиснула так, що я кінчив відразу за нею. Опустився до її шиї й встромив ікла. Поставив мітку парності. Перед очима все пливло. Дивився їй у вічі й бачив, що ми єдині в цей момент. Злилися, злютувались. Як єдине ціле, намертво.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
1 ... 80 81 82 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Втрачена пара, Алена Бондар», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Втрачена пара, Алена Бондар"